Вікіпедія

Польсько-московська війна (1609—1618): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 24:
Період з [[1601]] по [[1603]] роки відзначають як досить неврожайний — навіть у літні періоди траплялися заморозки (однією з причин такої аномалії називають [[Вулканічна зима|вулканічну зиму]], яка наступила внаслідок виверження вулкану [[Уайнапутіна]] в [[Перу]] [[19 лютого]] [[1600]] року, призвівши до неврожаю). [[Голод у Московському Царстві 1601-1603|Голод у Московському Царстві]], спричинений цим природним явищем, забрав близько півмільйона осіб. Голодаючі поступово стікались до Москви, де уряд роздавав гроші й хліб. Та це призводило лише до погіршення ситуації, поглиблення дезорганізації господарства. Неспроможність поміщиків прогодувати своїх холопів примушувала їх позбуватися селян, виганяючи з садиб, залишаючи напризволяще. Вигнанці швидко звертались до грабіжу, розбою, формуючи інколи банди числом у кілька сотень чоловік (найвідоміша — банда [[Хлопок Косолап|Хлопкова]]). Все це разом спричинило непопулярність московського царя [[Борис Годунов|Бориса Годунова]].
 
[[15 серпня]] [[1604]] року з території ПольщіРечі Посполитої в межі Московського Царства увійшло військо [[Лжедмитрій I|Лжедмитрія I]]. Лжедмитрій видавав себе за московського царевича. Його підтримали польські магнати Речі Посполитої Мнішеки, значну частину війська становили козаки.
 
Після смерті Бориса Годунова в квітні 1605 року престол успадкував шістнадцятирічний Федір Борисович, а управляти державою взявся Семен Годунов. Невдоволений призначенням нового воєводи, Петро Басманов, який успішно відбив натиск військ Лжедмитрія під Новгород-Сіверським і був обласканий царем Борисом, перейшов до Лжедмитрія і став його найближчим радником (загинув з ним в один день).
Рядок 35:
Шуйський спробував врегулювати ситуацію, уклавши мирний договір з Сигізмундом (26 липня), за яким відпускав всіх поляків, взятих у полон після травневих подій; Сигізмунд, у свою чергу, зобов'язався відкликати з-під Тушина своїх підданих (чого він виконати не міг). Поляки були відпущені і серед них [[Марина Мнішек]], яка за наказом гетьмана Романа Ружинського, була перехоплена полковником [[Заруцький Іван Мартинович|Іваном Заруцьким]], доставлена ​​в Тушинський табір і негайно «визнала» в самозванці свого чоловіка.
 
Підтримка Лжедмитрія II частиною московських бояр призвела до того, що значна частина Московського Царства опинилася під владою тушинцев, а в обложеній Москві почався голод. У такій ситуації, Шуйський закликав на допомогу шведів — [[28 лютого]] [[1609]] року його племінник [[Михайло Васильович Скопин-Шуйський]] уклав договір в [[Виборг|Вибозі]], за яким шведи зобов'язалися виставити армію проти Самозванця, а Шуйський — віддати шведам [[Корельський повіт]], укласти з ними союз проти ПольщіРечі Посполитої і допомогти у відвоюванні у поляків Лівонії. Таким чином в результаті внутрішньо-московських проблем та дії непідконтрольних польському королеві рокошан виникала загроза формування московсько-шведського антипольського військового союзу, тому король [[Сигізмунд III]] сприйняв факт підписання договору як [[Casus belli]].
 
== Війна ==
Рядок 49:
4 липня 1610 року в [[Битва під Клушином|Клушинській битві]] московське військо та союзні їм [[Похід Делаґарді|шведські сили]] [[Якоб Понтуссон Делаґарді|Якоба Делаґарді]] загальним числом біля 48 тис. чоловік були розгромлені 12.4 тис. військом гетьмана польного коронного [[Станіслав Жолкевський|Станіслава Жолкевського]] і шлях на Москву виявився відкритим. Цим скористався і Лжедмитрій і зі своїм військом також став під Москвою.
 
Жолкевський підійшов до Москви на початку серпня і встав табором на захід від міста. [[17 серпня]] 1610 року між боярами і гетьманом Жолкевським був підписаний договір, і Москва присягла Владиславу, теж саме зробили і інші міста, а з Москви до короля під Смоленськ було направлено посольство на чолі з князем Василем Голіциним для вироблення умов воцаріння Владислава і мирного договору з ПольщеюРіччю Посполитою. Московські бояри, побоюючись Самозванця, в ніч на [[21 вересня]] впустили поляків у Кремль. Шуйського було заарештовано. На вимогу короля для підтримки порядку в столиці до прибуття в Москву королевича Владислава Жолкевський у жовтні-листопаді ввів свої війська до Москви — без бою. Через кілька місяців, дізнавшись про намір Сигізмунда посісти московський престол замість Владислава і не підтримуючи цього рішення, Жолкевський відбув до Смоленська. На чолі московського гарнізону був залишений Олександр Гонсевський.
 
Відправлене до Сигізмунда посольство так і не зуміло ні про що домовитися і врешті-решт було заарештоване і поляки стали правити Московією по праву завойовників. Це призвело до того, що невдоволеними виявилися прибічники Шуйського, що посилали посольство, так і прибічники Лжедмитрія, які не отримали від завоювання свого зиску. У такій ситуації почався рух за вигнання поляків, що об'єднав колишніх ворогів — «тушинців» і прихильників Шуйського.
Рядок 62:
=== 1612 ===
[[Файл:Коверзнев Битва князя Пожарского с гетманом Ходкевичем под Москвой..jpg|міні|праворуч|250пкс|Битва [[Ян Кароль Ходкевич|Ходкевича]] з [[Пожарський Дмитро Михайлович|Пожарським]] під Москвою]]
[[1 вересня|1]]-[[3 вересня]] 1612 року при спробі деблокувати польсько-литовське військо Речі Посполитої, що виявилось оточеним в Москві відбулась [[Московська битва (1612)|Московська битва]] між військом гетьмана Ходкевича та московськими ополченцями другого та частково з першого ополченця (атаман Заруцький з частиною війська покинув ополченців). Ходкевич було потіснив московитів та не зміг зняти блокаду і був змушений відступити, хоча окремі його загони піхоти та кавалерії увійшли в місто<ref name="Балика">[http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Polen/XVII/1600-1620/Balyka/text.phtml?id=10815 ''БОГДАН БАЛЫКА.'' ЗАПИСКИ О МОСКОВСКОЙ ОСАДЕ 1612 ГОДА] {{ref-ru}}</ref>. [[Богдан Балика]], свідок та учасник цих подій вказує, що на момент битви в Кремлі знаходилось 600 чоловік «нашого люду» і починався голод, а більша частина польсько-литовського московського гарнізону покинула місто ще в середині літа<ref name="Балика"/>. Інший свідок подій, [[Мартин Бер]] стверджує, що на той момент в Кремлі перебувало всього 60 чоловік війська<ref>[http://www.vostlit.info/Texts/rus10/Ber/frametext3.htm ''МАРТИН БЕР.'' ЛЕТОПИСЬ МОСКОВСКАЯ]</ref> (інші, вочевидь, були міщанами та торговими людьми з Києва, Литви та Польщі). 26 жовтня завершились перемовини обложених з ополченцями і обложені покинули місто, деяких з них в порушення присяги протримали до січня 1613 року<ref name="Балика"/>.
 
=== 1613–1615 ===
Рядок 74:
 
== Результати ==
Війна завершилася підписанням [[Деулінське перемир'я|Деулінського перемир'я]], яке стало найбільшим успіхом Речі Посполитої в протистоянні з Московською державою. ПольщаРіч Посполита отримала білоруські й українські землі, які до того були під владою Москви&nbsp;— [[Смоленськ]]у, [[Чернігово-Сіверська земля|Чернігівську та Новгород-Сіверську,]] всього 29 міст. Польський король офіційно зберіг за собою право претендувати на московський трон. З іншого боку, це перемир'я поклало початок завершенню [[Смутний час|періоду постійних війн в Московському царстві]], котрий тривав протягом 15 років.
 
== Див. також ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Польсько-московська_війна_(1609—1618)