Вікіпедія

Товмач (Звенигородський район): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 45:
== Персоналії ==
 
* [[Геновський Артем Іванович]] — комбат, воював на Кавказі, загинув при визволеннівигнанні нацистських окупантів Севастополя.
* [[Бойкиня Никифор Михайлович]] — народний артист РСФСР, співак (баритон), лауреат Державної премії СССР.
* [[Варяниця Євгеній Терентійович]] — біолог і селекціонер, професор, член-кореспондент ВАСХНІЛ (1960). Створив сорти пшениці «Кунцевська 45» (1960), «Немчиновська 154» (1960).
Рядок 59:
=== Заснування села і початок розвитку ===
Історія села Товмач своїми коренями сягає в сиву давнину. Сприятливі ґрунтово-кліматичні умови території, чергування [[лісові масиви|лісових масивів]] з відкритими степовими просторами, багатство водних ресурсів, хвилясті форми рельєфу сприяли розселенню населення на території. В книзі [[Києво-Печерської лаври]] за 1864 рік читаємо: «По преданию село имеет свое название от того, что принадлежало толмачу или переводчику татарского языка, сделавшего себе своею должностью состояние». Це наводить на думку, що село вже було до поселення перекладача. Яка була необхідність селитися перекладачеві на цій території?
Черкаські землі з давніх часів були межею степу і лісів. З періоду Київської Русі значення цієї межі стає необхідною умовою охорони Київської Русі і південних кордонів. У південні межі Київської Русі проникали кочівники татарського походження – половці, по долинах річок з півдня проникали туркиосмани і степовики-татари. Часті набіги і спустошення чинили людолови. Після їх набігів залишались згарища. Молодих чоловіків заковували в кайдани і продавали на галери, дітей перетворювали на домашніх рабів, а наших полонянок везли на людські ринки в міста Причорномор’я: Хаджібей, Ольвію, Херсонес, Тмутаракань. Особливо великі спустошення чинили половецькі набіги 1061-1210 років. Щоб захистити населення і укріпити південні межі, виникла потреба в населення перекладача татарської мови. Товмач став межею між лісом і степом. Степ давав людям продукти харчування, яри і балки використовувались під випаси, а ліси захищали від ворожих набігів. Для охорони села і навколишніх місць були розставлені сигнальні пости (пікети), які будувалися на пануючих висотах або спеціально насипаних горбах. На сигнальному посту вдень і вночі чергували служиві люди. Пости систематично перевірялись старшинами ( справність кресала, сухий трут, справність вишки). При наближенні ворога запалювавсь джгут - сигнал тривоги. Місця сутичок різних часів русичів з ворожими набігами позначені могилами. На полях села знаходиться 40 древніх могил; - пишеться в «Сказаннях».
 
Внаслідок господарської діяльності людина розрівняла їх і залишились лише невеликі підвищення. Найвищий насип знаходиться на межі між [[с. Антонівка]] і хутором Шевченківським. Зійдіть на цей насип і перед вами відкриються в далині не тільки сусідні, а й далекі села. Тут знаходився [[сигнальний пост]]. Пізніше на відкритому місці всім вітрам догадливий господар побудував вітряк, який не дожив до нашого часу. На південь від хімскладу в полі симетрично було насипано могили, які в даний час знесені і є невеликими підвищеннями. Можна зробити кілька припущень часу заснування села Товмач і ряду інших сусідніх сіл.
Рядок 65:
 
Другим припущенням заснування села було 14 ст. 1471 року [[Литва|феодальна Литва]] оголошує своїми провінціями Київські і [[Черкаські воєводства]]. Селяни терплять жорстокий [[гніт]] від литовських феодалів. Селяни масово тікають на вільні землі окраїн і утворюють в лісостепу нові села і хутори по [[річках Вись, Рось, Тясмин]]. Вільні селяни [[«козаки»]] розорювали степ, створювали нові поселення. В кінці 15 століття великого спустошення заподівають [[татари]]. Це прискорило створення сіл і хуторів в лісостепу, прискорення зростання козацтва. Це датується 1492 роком. Цілинний, різнотрав’яний степ з високоврожайними ґрунтами давав принаду для розселення [[скотарі-землероби|скотарів-землеробів]]. А близькість лісів забезпечувала охорону від набігу степовиків.
Третє припущення. За [[Люблінською угодою 1569 року]] створюється [[Річ Посполита]]. За цією унією (угодою) ЛитваВелике князівство Литовське разом з [[ПольщаКоролівство Польське (1385—1569)|ПольщеюКоролівством Польським]] об’єднуються. ПольщаПольська корона прибирає до своїх рук [[Правобережну Україну]]. Щоб огородити свої маєтки від набігів татар і турківосманів, які поселилися в 16 ст., польська шляхта сприяє утворенню заслонів в лісостеповій частині України, щоб зберегти від розорення свої маєтки. Селяни звільнялись від податків строком на 15-30 років. Це сприяло швидкому заселенню лісостепу. Але спустошливі набіги продовжувались. Багато лиха народові завдавали турецькоосмансько-татарські напади. Село лежить на витоках річки Південного Бугу. Річечки, що живляться з джерел, несуть чисту, прохолодну питтєву воду. В сказаннях Лаври пишеться, що « ручей имеет название того села», тобто Товмачанка, [[османська мова|по- турецькиосманські]] Гаптурка. З півдня по річковій долині [[Південний Буг|Південного Бугу]] і притоці Синюха, Велика Вись була можливість легко проникати в глибину території. Річкова долина служила прикриттям, прекрасним випасом для тварин, і використовувалась для власних потреб. З півночі до села прилягають ліси. Ліси на землях села мали значно більшу територію. Про це свідчать ґрунтоутворюючі процеси. Темно-сірі підзолені ґрунти свідчать, що на цих землях порівняно недавно росли широколистяні ліси – ці землі залягають навколо урочища Кругляк. Значно раніше знищені ліси між селом Товмач і хутором Гордієвим. Про це свідчить ґрунтоутворюючий процес. Тут залягають ґрунти реградовані чорноземи, де ґрунтоутворюючий процес проходив з участю лісової, а пізніше трав’янистої рослинності. Ліси були поза діяльністю степовиків. Ліси для села були місцями укриття під час набігів, будівельним матеріалом і паливом. В книзі «Сказание о населенных пунктах Киевской губернии» сказано «Толмач – село в 15 верстах к югу от местечка [[Шпола]], при вершине ручья того же имени. Жителей обого пола – 1238. Здесь главное управление обширного прежде имения отставного майора Андриана Федоровича Лопухина. К имению этому недавно проданому Дмитрию Егоровичу Бенардаки, принадлежат следующие села: Толмач, Соболевка, Мокрая и Сухая Калигорка, Елисаветка. Земли числятся с хорошими лесами до 1500 десятин». Отже майор Лопухін одержав землі сіл з різко вираженим поділом. Коли і за які заслуги царський уряд дарував землі?
 
У другій половині 18 століття ПольщаРіч Посполита переживає період занепаду. Посилюється жорстокість, свавілля польських магнатів Речі Посполитої. Ослабленням ПольщіРечі Посполитої скористались [[Австрія]], [[ТуреччинаОсманська імперія]], [[РосіяРосійська імперія]]. ТуреччинаОсманська імперія прагнула прошагнути на південь України і Крим і закріпитись на північному Причорномор’ї. Катерина ІІ прагнула оволодіти повністю північним узбережжям Чорного моря. Війська під проводом Суворова успішно провели військові дії і по мирному договору у Ясах 1791 року РосіяРосійська імперія укріпилась на узбережжі Чорного моря від гирла Дністра до Криму. Знатним особам, що відзначились у російсько-турецькій війні Катерина ІІ наділяє вільні землі на землях колишніх польських володінь Речі Посполитої. Землі сіл: Товмач, Соболівка, Мокра і Суха Калигірка, Єлисоветка одержав майор А.Ф.Лопухін. З невідомих причин село разом із землями і прилеглими лісами було продано Д.Е.Бенардакі. Поміщики жорстоко експлуатували селян. Так у 1827 році дружина Лопухіна застосувала мито за переїзд через міст, перегін худоби, проїзд через її землі. Кріпосний селянин повинен працювати 7 днів на тиждень. Непокірних наказували різками.
 
Не покращало життя селян і після скасування [[кріпосне право 1861 р.|кріпосного права (1861 р.)]]. Селянин повинен відробити 54 літніх і 36 зимових днів, сплатити податки: «мирський», «казенний», «страховий». Селянин, який не мав змоги заплатити податок, лишався земельного наділу. У той час цукрозаводчик Олександр Абаза мав 14 тисяч десятин орної і 14 тисяч десятин лісу.
Рядок 77:
 
=== Історія села за радянський період ===
В період масових повстань, передова революційно настроєна маса селян села Товмач почала підготовку до повстання. В м. Шпола було організовано місцевий революційний комітет, до якого з села увійшло10 чоловік: Скуцький Арсен, Скуцький Хрисан, Шевченко Сидір, Шевченко Іван, Шевченко Єфрем, Красюк Іван, Задорожній Григорій, Рижак Михайло, Береговий Григорій. Члени революційного комітету села вели пропаганду серед селян, закликали їх до боротьби і загальних страйків. За революційну діяльність 1905-1906 років за наказом царськогоімператорського уряду із с. Товмач були вислані на різні строки каторжних робіт в [[Сибір]] і райони Півночі члени страйкового комітету: Скуцький Арсен, Скуцький Хрисан, Красюк Іван, Шевченко Іван, Шевченка Сидора, Шевченка Єфрема, Берегового Григорія, Задорожній Григорій, Михайло Рижак.
В 1926 році починається колективізація. В 1929 році було організовано товариство по спільному обробітку землі (ТОЗ) під назвою «Перший показний», головою якого було обрано Шевченка Романа Омеляновича. Першими членами ТОЗ були Скуцький Овсій, Скуцький Хрисан, Логвиненко Олександр, Геновський Марко. В 1931 році на загальних зборах було вирішено назвати колгосп ім.. Ілліча. Першим головою було обрано Бобира Фадея Григоровича.
 
Великого горя завдав нашим селянам голодомор 1933 року. Майже 1/5 населення вимерла від голодування. Поля мало оброблялись, село заросло бур’янами, опустіли окремі двори. В 1934 році в селі появились трактори ХТЗ, СЇЗДТЗ, комбайни. А перший трактор «Фордзон» появився в селі в 1930 році. В 1934 році селяни вже мали хліб. Високоврожайним був 1937 рік. Тоді на один трудодень давали по 5 кг зерна.
В перший період колективізації були організовані бурякові товариства, роль яких зводилась до забезпечення сільського господарства знаряддями праці (сівалками, плугами, культиваторами, боронами), насінням цукрових буряків. Колгосп реалізував сировину шляхом кооперації через бурякове товариство. В селі появились автомашини ГАЗ. Будувались господарські приміщення – комори, склади, ферми, кузня. Змінився культурний і професійний рівень населення. Майже кожен селянин посилав своїх дітей на навчання в технікуми, інститути. Появились свої вчителі, медики, зоотехніки, ветеринари, шофери, трактористи, комбайнери, агрономи. На колгоспних землях підвищувалась урожайність. Влітку до збору урожаю залучалось все населення села, а також студенти та учні. Перед війною наш колгосп був міцним господарством, що налічував: тракторів – 7, автомобілів – 3, комбайнів – 2, але основним тягловим зусиллям були віл і кінь. В передвоєнні роки в колгоспі було 6 бригад. Кожна бригада мала по 5-7 ланок. Розрахунки з колгоспниками проводились зерном і грішми. Мірилом праці був трудодень. Змінювалася економіка господарства, відбулися значні культурні зміни. Та мирну працю перервала страхітлива війна.
Великого горя завдала людству Німецько-радянська війна. Не минула вона і нашого села. В перші дні війни на захист Вітчизни стали 318 односельчан, які проявили нечуваний героїзм. Немеркнучою славою вкрив своє ім’я гвардії майор Микола Степанович Цибульський, який був удостоєний звання Героя Радянського Союзу, посмертно. При звільненівигнанні нацистських окупантів з Севастополя проявив хоробрість і мужність майор Артем Іванович Геновський. Обороняв Ленінград контр адмірал флоту Павло Арсентійович Скуцький. Форсував Дніпро, звільняв [[Білорусь]] і Польщу батальйон підполковника Івана Дмитровича Логвиненка. Від стін Ленінграда до Берліна фронтовими дорогами з боями пройшов Іван Фролович Уманець. Олександр Кузьмович Бурківський звільнявбрав Польщуучастьу вигнанні нацистських окупантів з Польщі і штурмував Берлін. Звільняли Варшаву Олександр Антонович Михальченко та Онисим Хрисанович Бойкиня. [[Столиці Чехословаччини Праги]] звільняв Григорій Панкратійович Яновський. Брав участь у розгромі Ясо-Кишинівського угрупування Панас Мусійович Луценко. Відстоював місто на Неві і проривав блокаду Ленінграда Василь Іванович Поліщук. Захищали Москву Михайло Михайлович Гридюшко, Данило Євгенович Цибульський. Звільняли Білорусь і Прибалтику Іван Федосійович Цибульський, Іван Іванович Погорілий, Олександр Антонович Михальченко. Але не всім довелося повернутись до рідних домівок. На різних фронтах полягли смертю хоробрих 176 наших односельчан. Ціною пролитої крові вони відстояли незалежність Батьківщини, щоб нам з вами було щасливо жити, працювати, ростити дітей, щоб над нами світило яскраве сонце. Вони любили життя, вони хотіли жити. Про кожного з них можна скласти легенди, вірші, оспівувати в піснях. І понині в нашій уяві приходять вони до нас такими, якими пішли в страшне варево війни, чистими і благородними.
 
Загинули у стін [[Ленінград]]а: Рижак Терентій Іванович, Уманець Василь Іванович, Лютий Григорій Микитович. При звільнені Криму - Геновський Артем Іванович. При переправі через Дніпро: Прокопенко Павло Павлович, Прокопенко Маркіян Павлович.
Рядок 119:
4. Обучать в школах только на родном языке.
 
Загальна неписьменність залишилась в спадщину від царськогоімператорського самодержавства. Тому першим завданням була ліквідація неписьменності. На кутках виділялись «хати-читальні». В цих хатах комсомольці проводили навчання, читали газети,
обмінювались книжками. Першим комсомольським ватажком на селі був Скуцький Павло Арсентійович. Пізніше по комсомольській путівці він пішов служити в морфлот. На зміну його став Скуцький Микола Хрисанович. Збільшувалась кількість учнів в школі. Почалась боротьба за загальне обов’язкове навчання. Приміщення старої школи не могло прийняти такої кількості учнів, хоч навчались у дві зміни. Навчались по селянських хатах, в приміщенні сільської ради. Виникла потреба в будівництві нової школи. На загальній сходці села було вирішено кожному селянинові відпрацювати на будівництві школи 10 днів. Нову школу було відкрито в 1934 році.
На той час Товмач був економічно відсталим селом. Основними засобами виробництва був плуг, борона, виготовлені сільськими ковалями. Молотарку з кінним приводом, а пізніше на паровій тязі мали заможні селяни. Хліба збирали косами і серпами. Основні види транспорту – коні, воли, віз. Село мало 2 парових млини, один водяний, дві олійні, вітряки. Бідні, малоземельні селяни, не могли звести кінці з кінцями. Шана хліба була велика. Білий пшеничний хліб пекли тільки на свята. Хати будувались на дві половини. Одна половина належала батькам, а друга мала належати найменшому синові, яку одержував у спадщину.
Рядок 127:
== Персоналії ==
 
* [[Геновський Артем Іванович]] — комбат, воював на Кавказі, загинув при визволеннівигнанні нацистських окупантів з Севастополя.
* [[Бойкиня Никифор Михайлович]] — народний артист РСФСР, співак (баритон), лауреат Державної премії СССР.
* [[Варяниця Євгеній Терентійович]] — біолог і селекціонер, професор, член-кореспондент ВАСХНІЛ (1960). Створив сорти пшениці «Кунцевська 45» (1960), «Немчиновська 154» (1960).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Товмач_(Звенигородський_район)