|
'''Стефан Воґоріде''' (грец. ''Στέφανος Βογορίδης'', рум. ''Ştefan Vogoride'', тур. ''Stefanaki Bey'', *[[1775]] або [[1780]] - — [[1 серпня]] [[1859]]) - — [[каймакам]] [[Молдова|Молдови]] ([[1821]]-[[1822]]), князь острова [[Самос]] ([[1836]]-[[1849]]). Високопоставлений османський державний діяч болгарського походження.
Онук єпископа [[Софроній Врачанський|Софронія Врачанського]], батько Александру і [[Ніколае Воґоріде]]
'''== Біографія''' ==
Народився в місті Котел ([[Болгарія]]). Стефан і його брат Афанас були названі Воґоріде (Боґоріде) в честь хана [[Борис I Михайло|Бориса I]], першого християнського правителя Болгарії, також відомого під ім'ям Богоріс.
Навчався в грецькомовній Академії Святого Сави в [[Бухарест|Бухаресті]]і, де змінив болгарське ім'я Стойко на грецьке Стефан. Після закінчення навчання поступив на службу в османський флот на посаду [[Драгоман|драгомана]]. У [[1799]] під командуванням Саїд Мустафа-паші взяв участь у битві при Абукирі проти [[Наполеон Бонапарт|Наполеона Бонапарта]]. Дивом врятувався після розгрому османських сил.
У [[1812]] Воґоріде разом з господарем [[Скарлат Каллімакі|Скарлатом Каллімакі]] відправився в Молдову і до [[1819]] був правителем [[Галац|Галаца]]а. У [[1821]] під час повстання Тудора Владимиреску і вторгнення «Філікі Етерія» у ході грецької війни за незалежність Воґоріде став номінальним каймакамом [[Волощина|Волощини]] і зберігав це положення під час наступу турецьких військ на [[Александру Вода Іпсіланті|Александра Іпсіланті]] в [[1822]]. Після передачі влади Іоніце Стурдза повернувся на флот на посаду драгомана. У [[1825]]-[[1828]] перебував у вигнанні в [[Анатолія|Анатолії]].
Після [[Російсько-турецька війна 1828-1829|російсько-турецької війни 1828-18291828—1829]] та укладення [[Адріанопольський мирний договір (1829)|Адріанопольського миру]] був радником [[Махмуд II|Махмуда II]], який жалував йому титул бея (грец. ''Ηγεμόνας'') і призначив правителем острова [[Самос]]. Воґоріде відвідав острів лише один раз в [[1839]] і керував ним зі [[Стамбул|Стамбула]]а. Він перейменував столицю острова в Стефанополіс в честь себе, і через деспотичне правління був ненависний грецькому населенню. У [[1849]] почалися заворушення жителів острова, які змусили султана в [[1850]] році відправити Воґоріде у відставку.
При [[Абдул-Меджид I|Абдул-Меджиді I]] Воґоріде був членом Танзімата і радником султана. Прийнято вважати, що він був єдиним християнином, який після падіння [[Константинополь|Константинополя]] в [[1453]] приймав в своєму будинку султана в якості гостя.
Воґоріде отримав дозвіл Абдул-Меджида на будівництво в Стамбулі болгарської православної церкви і в [[1849]] пожертвував для цієї мети свій будинок в [[Фенері]] - — на цьому місці пізніше була зведена церква Святого Стефана.
Помер в [[1859]] в Стамбулі. В даний час саме на цьому місці стоїть відома залізна церква.
| 