Окупація Судет: відмінності між версіями

'''Окупа́ція Суде́тів''' або '''Анексія [[Судетська область|Судетської області]]'''  — [[окупація]] збройними силами [[Третій Рейх|Третього Рейху]] частки території [[ЧехословаччинаПерша Чехословацька Республіка|ЧехословаччиниЧехословацької республіки]] в [[1938]], яка мала в більшості своєї [[Судетські німці|німецьке населення]] згідно з [[Мюнхенська угода 1938 року|Мюнхенською угодою]].

[[ЧехословаччинаПерша Чехословацька Республіка|Чехословацька республіка]] була наступним пунктом у списку територіальних амбіцій Гітлера. Але, твердо маючи намір приєднати всю ЧехословаччинуЧехословацьку республіку до [[Третій Рейх|Третього Рейху]], з тактичних міркувань Гітлер вирішив провести [[Анексія|анексію]] в два етапи. На заході ЧехословаччиниЧехословацької республіки, в [[Судети|Судетах]], мешкала значна німецька меншість — 3,25 млн, що становило біля 23% населення країни, та усе більш підпадала під вплив [[Судетська німецька партія|місцевої проберлінської партії]].

Гітлер, що прагнув поглинути якомога більше територій без європейської війни, зробив ставку на забезпечення [[етнічне питання|прав судетських німців]]. Вирішення проблеми він бачив в одному — приєднання [[Судетська область|Судетської області]] до Рейху. Проте Гітлер розумів, що в однобічному порядку, як з [[АвстріяПерша Австрійська Республіка|АвстрієюАвстрійською республікою]], справу вирішити не удасться. Приєднавши АвстріюАвстрійську республіку, Гітлер отримав стратегічний [[плацдарм]] для захоплення ЧехословаччиниЧехословацької Республіки і подальшого наступу в [[Південно-Східна Європа|Південно-Східній Європі]] і на [[Балканський півострів|Балканах]], джерела сировини, людські ресурси і військове виробництво.

Залякуючи західні держави війною, Гітлер, по суті, [[блеф]]<nowiki/>ував. Бо до моменту підписання [[Мюнхенська угода 1938 року|мюнхенської угоди]], одна лише ЧехословаччинаЧехословацька республіка була спроможна мобілізувати мільйон [[солдат]]ів, і разом з [[ФранціяТретя Французька республіка|ФранцієюФранцузькою республікою]] могла виставити проти НімеччиниТретього Рейху втричі більшу кількість військ. Більш цього, співвідношення сил Чехословацької Республікиреспубліки і НімеччиниТретього Рейху було на користь Чехословаччини. У 1938 році ЧехословаччинаЧехословацька Республіка мала 45 дивізій; вона мала в своєму розпорядженні 2 мільйони навчених солдатів. Всі [[збройні сили]] [[Третій Рейх|гітлерівськоїТретього НімеччиниРейху]] складалися у той час з 35 піхотних, 5 [[Танкова дивізія|танкових]], 4 моторизованих, 4 легких, 3 гірсько-стрілецьких дивізій і 1 кавалерійської бригади. Загальна чисельність фашистського [[вермахт]]у становила 2 мільйони 200 тисяч чоловік. (При цьому, за умовами [[Версальський договір 1919|Версальського мирного договору]] німецька армія майже не мала навченого [[резерв]]у.) По суті, [[нацизм|нацисти]] не мали в своєму розпорядженні необхідних для наступальних операцій сил.<ref name="а"> Свобода Л. От Бузулука до Праги.&nbsp;— М.: Воениздат, 1963.</ref>

Більш цього, ЧехословаччинаЧехословацька республіка була вписана в систему міжнародних зобов'язань. [[Територіальна цілісність]] ЧехословаччиниЧехословацької республіки була захищена цілим рядом міжнародних пактів і угод. Перш за все, непорушність суверенних кордонів ЧехословаччиниЧехословацької Республіки і [[колективна оборона|колективний захист]] її від зовнішньої агресії були гарантовані основоположним документом [[Версальський договір 1919|Версальської]] ([[Версальсько-Вашингтонська система|Версальсько-Вашингтонської]]) системи післявоєнного устрою світу&nbsp;— Статутом [[Ліга Націй|Ліги Націй]], включеним як перша частина у всі мирні договори [[Паризька мирна конференція 1919—1920|Паризької конференції 1919–1920&nbsp;рр.]]

[[25 січня]] [[1924]] року ЧехословаччинаЧехословацька республіка і [[ФранціяТретя Французька республіка|Французька республіка]] уклали безстроковий договір про союз і дружбу, який був доповнений франко-чехословацьким гарантійним пактом, підписаним в [[Локарно]] [[1 грудня]] 1925 року і передбачав захист Францією кордонів Чехословаччини.

[[16 травня]] [[1935]] року, незабаром після встановлення [[Дипломатичні відносини|дипломатичних відносин]] між [[СРСР]] і ЧехословаччиноюЧехословацькою республікою, цими державами також був укладений договір про взаємодопомогу. Незадовго до цього, [[2 травня]] 1935 року, договір про взаємодопомогу (проте без військової конвенції) був підписаний й між СРСР і ФранцієюФранцузькою республікою. Таким чином, [[СРСР]], [[ФранціяТретя Французька Республіка|Французька республіка]] і [[ЧехословаччинаПерша Чехословацька Республіка|Чехословацька республіка]] виявилися взаємно зв'язані мережею двосторонніх угод, які і склали основу т.з. системи «[[Колективна безпека|колективної безпеки»]], спрямованої на запобігання спроби німецького [[реванш]]у в Європі.

Перед Гітлером стало складне [[Дипломатія|дипломатичне]] завдання. Частково його рішення полегшувало те, що ЧехословаччинаЧехословацька республіка, навіть за винятком [[демографія Судет|Судет, не була етнічно однорідною]]. У [[Словаччина|Словаччині]] існував рух за автономію. Мільйон [[угорці]]в також не мав особливо ніжних почуттів до Праги, як і пів мільйона [[Русини|русинів]].

Тим часом, у ЧехословаччиніЧехословацькій республіці з боку судетських німців наростав [[Національно-визвольний рух|рух опору]]. [[1 жовтня]] [[1933]] було створено «''Німецький патріотичний фронт''» під керівництвом [[Генлейн Конрад|К.Генлейна]], основною вимогою якого стала автономія Судет у складі федеральної Чехословаччині. У жовтні 1934 відбувся перший масовий [[мітинг]] «''Німецького патріотичного фронту''» К. Генлейна, в якому взяло участь близько 20 тисяч судетських німців.

[[20 травня]] [[1938]] генерал [[Вільгельм Кейтель]] направив Гітлеру новий варіант плану нападу на ЧехословаччинуЧехословацьку республіку. Ймовірно, по каналах [[Воєнна розвідка|розвідки]] ця інформація дійшла до [[Прага|Праги]], і в ЧехословаччиніЧехословацькій республіці була оголошена часткова [[мобілізація]]. Посли [[Велика Британія|Великої Британії]] і ФранціїФранцузькою республікою в [[Берлін]]і попередили німецьке МЗС, що агресія проти ЧехословаччиниЧехословацької республіки означає європейську війну. [[Гітлер]] злякався. Час для великої війни ще не прийшов.

За його розпорядженням [[23 травня]] чехословацький посол в Берліні був проінформований про те, що [[НімеччинаТретій Рейх]] не має агресивних намірів відносно ЧехословаччиниЧехословацької республіки.

[[18 серпня]] до [[Лондон]]а прибув їх [[емісар]] генерал [[Евальд фон Клейст]], який зустрівся там з противниками політиками заспокоєння, у тому числі з [[Вінстон Черчилль|Черчиллем]], і заявив: Гітлер намітив дату вторгнення до ЧехословаччиниЧехословацької республіки, німецькі генерали мають намір запобігти агресії, але для цього необхідна тверда позиція Великобританії; поступки з її боку Гітлеру виб'ють ґрунт з-під ніг у змовників. Слова Клейста були передані Чемберлену, який проявив помірне занепокоєння, виразив, у той же час, неабияке недовір'я Клейсту.

[[5 вересня]] 1938 [[президент]] ЧехословаччиниЧехословацької республіки [[Едуард Бенеш]], уникаючи конфронтації, прийняв всі умови лідерів проберлінської партії в Судетах. Це було зовсім не те, на що розраховував Берлін: [[агресія]] проти ЧехословаччиниЧехословацької республіки позбавлялася [[Казус беллі|морального обґрунтування]]. За наказом з Берліна, переговори з Бенешем були негайно перервані. [[12 вересня]] Гітлер виступив в [[Нюрнберг|Нюрнберзі]]. Визначивши 1 жовтня як дату вторгнення до Чехословаччини, він зажадав «справедливості» для судетських німців.

[[15 вересня]] Чемберлен уперше зустрівся з Гітлером. Гітлер [[Невілл Чемберлен|Чемберлена]] вразив. [[ФюрерГітлер]] заявив, що він жадає миру, але готовий і до світової війни через чехословацьку проблему. Втім, війни можна уникнути, якщо [[ВеликобританіяВелика Британія]] погодиться на передачу [[Судети|Судет]] Німеччині на основі права націй на самовизначення. Чемберлен пообіцяв вирішити цю проблему.

Поки Чемберлен гарячково обговорював перспективи заспокоєння Німеччини, Гітлер думав на два кроки вперед, домовляючись з [[ПольщаПольська Республіка (1918—1939)|ПольщеюПольською республікою]] і [[Королівство Угорщина (1920—1946)|УгорщиноюКоролівством Угорщина]] про їх роль у конфлікті.

[[18 вересня]] до Лондона спішно прибули [[Прем'єр-міністр|прем'єр]] ФранціїФранцузької республіки [[Едуар Даладьє]] і міністр закордонних справ Жорж Бонне. В ході консультацій з британськими колегами було вирішено, що території, на яких проживало понад 50% німців, повинні відійти до НімеччиниТретього Рейху, і що ФранціяФранцузька республіка з ВеликобританієюВеликою Британією гарантують нові кордони ЧехословаччиниЧехословацької республіки від неспровокованої агресії. Чехословацьких представників до Лондона не запросили, і Прага вимушена була задовольнятися британсько-французькими пропозиціями, які були передані їй 19 вересня послами двох провідних європейських країн.

Відповідь чехословацького уряду була твердою: якщо прийняти подібні умови, то рано чи пізно вся [[ЧехословаччинаПерша Чехословацька Республіка|Чехословацька республіка]] буде поглинена Гітлером. Прага також нагадала Парижу про його зобов'язання за договором про взаємодопомогу. [[Невілл Чемберлен|Чемберлен]] і Даладьє холодно відповідали, що у такому разі ЧехословаччиніЧехословацькій республіці належить розв'язувати конфлікт з НімеччиноюТретім Рейхом самотужки.

Радянські представники заявили, що СРСР стримає своє слово і прийде на допомогу ЧехословаччиніЧехословацькій республіці. Заступник [[Народний комісар|наркома]] закордонних справ СРСР В. Потьомкін в бесіді з чехословацьким посланцем до Москви З. Фірлінгером підтвердив готовність СРСР виконати пакт про взаємодопомогу, у випадку якщо ЧехословаччинаЧехословацька республіка зазнає нападу з боку НімеччиниТретього Рейху, аналогічні заяви зробили нарком [[Литвинов Максим Максимович|M. Литвинов]] англійськомубританському послові в Москві і радянський повпред в Парижі&nbsp;— французькому уряду.

На питання журналістів, як зможе [[Червона АрміяРСЧА]] потрапити до ЧехословаччиниЧехословацької республіки, Литвинов відмітив:

Але, по-перше, СРСР міг зробити це лише після втручання ФранціїФранцузької республіки, а, по-друге, для цього радянським військам треба було пройти по території [[ПольщаПольська Республіка (1918—1939)|ПольщіПольської республіки]], на той час недружньої як Москві, так і Празі. Це чітко розуміли у всіх столицях. І без союзу з ФранцієюФранцузькою республікою радянські гарантії не мали жодного практичного значення.

[[Едуард Бенеш|Е. Бенеш]], що зробив усе можливе для захисту [[суверенітет]]у країни, і залишений напризволяще, вимушений був підкоритися. 21 вересня ЧехословаччинаЧехословацька республіка прийняла англобритано-французькі пропозиції.

На другий день Чемберлен, що розумів, що йому потрібно вибирати між заспокоєнням і війною, якої Великобританія і Франція так жахалися, погодився передати чехословацькому уряду вимогу Гітлера про передачу [[Судетська область|Судетської області]] до 1 жовтня під управління [[НімеччинаТретій Рейх|НімеччиниТретього Рейху]].

Проте кабінет Чемберлена, і ФранціяФранцузька республіка визнали, що заспокоєння зайшло дуже далеко. ФранціяФранцузька республіка оголосила часткову [[мобілізація|мобілізацію]] і підтвердила, що виступить на стороні ЧехословаччиниЧехословацької республіки.

25 вересня [[Едуар Даладьє|Е. Даладьє]] в Лондоні отримав серйозну перемогу: Чемберлен погодився інформувати Гітлера про те, що якщо Франція опиниться у стані війни з НімеччиноюТретім Рейхом через чехословацьке питання, ВеликобританіяВелика Британія виступить на її стороні. Президент США [[Франклін Делано Рузвельт|Рузвельт]] і [[Королі Швеції|король Швеції]] [[Густав V]] виступили з серйозними застереженнями НімеччиніТретьому Рейху. Чехословацька армія готувалася до відбиття агресії. Великобританія оголосила про мобілізацію [[Королівський військово-морський флот Великобританії|флоту]]. Становище складалося найгіршим чином для Німеччини.

Пізно увечері 27 вересня Гітлер продиктував [[Лист (офіційний)|листа]] Чемберлену, який було витримано в помірних тонах: він був готовий дати гарантію безпеки частини ЧехословаччиниЧехословацької республіки, що залишилася, він був готовий обговорити деталі з Прагою, й він хотів миру.

Чемберлен запропонував Гітлеру [[Мирна конференція|конференцію]] за участю ЧехословаччиниЧехословацької республіки, ВеликобританіїВеликої Британії, ФранціїФранцузької республіки та [[Італія|Італії]]. Вранці [[28 вересня]] [[Муссоліні]], що побоювався початку європейської війни, повідомив Гітлера, що виступає посередником на прохання ВеликобританіїВеликої Британії і, підтримуючи [[фюрер]]а, все ж просить його утриматися від мобілізації. Гітлер негайно запросив глав урядів ВеликобританіїВеликої Британії, ФранціїФранцузької республіки і ІталіїКоролівства Італія до [[Мюнхен]]а. Всупереч своїй попередньої обіцянці в посланні Чемберлену, він відмовлявся говорити із представниками ЧехословаччиниЧехословацької республіки.

Зустріч в Мюнхені відбулася [[29 вересня|29]]-[[30 вересня]] [[1938]]. Гітлер зустрів Муссоліні на кордоні і по дорозі до Мюнхена заявив йому, що рано чи пізно НімеччиніТретьому Рейху та ІталіїКоролівству Італія доведеться битися пліч-о-пліч проти [[ВеликобританіяВелика Британія|ВеликобританіїВеликої Британії]] і [[ФранціяТретя Французька республіка|ФранціїФранцузької республіки]]. Муссоліні не заперечував.

ЧехословаччиніЧехословацькій республіці не залишалося нічого іншого, як здатися.

До Мюнхена ЧехословаччинаЧехословацька республіка була регіональною державою, після Мюнхена&nbsp;— перестала бути суб'єктом міжнародної політики. ЧехословаччинаЧехословацька республіка, втративши [[Судети]], втратила і законну владу. Її [[лідер]], [[президент]] [[Едуард Бенеш]], [[5 жовтня]] пішов у відставку і незабаром відправився у вигнання до Лондона. Національні збори вибрали президентом [[Еміль Гах|Еміля Гаха]]. [[Анексія]] Судет стала прелюдією і до розчленовування Чехословаччини (на «[[Протекторат Богемії і Моравії|протекторат Богемії і Моравії»]] і [[Перша Словацька республіка|маріонеткову державу Тисо в Словаччині]]).

Існування ЧехословаччиниЧехословацької республіки як незалежної держави підійшло до завершення. Сусіди, що осміліли,&nbsp;— [[ПольщаПольська Республіка (1918—1939)|Польська республіка]] і [[Королівство Угорщина (1920—1946)|Королівство Угорщина]]&nbsp;— поспішили скористатися занепадом сусідньої країни і отримали свою долю в поділі ЧехословаччиниЧехословацької республіки. [[1 жовтня]] [[1938]] під загрозою застосування військової сили, посол ПольщіПольської республіки вручив МЗС [[ультиматум]] польського уряду з вимогою передати до складу Польщі [[Тешинська Сілезія|Тешинську область]]. Увечері в Тешинську область увійшли [[Військо Польське|польські війська]].

У свою чергу [[Прем'єр-міністр]] УгорщиниКоролівства Угорщина [[Бела Імреді|Б. Імреді]] заявив, що інтереси угорської меншості в ЧехословаччиніЧехословацької республіки обійдені і зажадав передачі до складу Угорщини південної частини [[Словаччина|Словаччини]] і [[ЗакарпаттяПідкарпатська Русь|Підкарпатської Русі]]. Разом з Судетами ЧехословаччинаЧехословацька республіка втрачала потужні [[Фортифікаційні споруди|укріплення]] на західних рубежах і значну частину свого [[Економічний потенціал|економічного потенціалу]].

У ЧехословаччиніЧехословацькій республіці була порушена мережа [[Залізничний транспорт|залізних]] і [[Шосейні шляхи|шосейних доріг]], що існувала, [[Телеграфний зв'язок|телеграфний]] і [[телефонний зв'язок]]. Країна позбавлялася 66% запасів [[Кам'яне вугілля|кам'яного вугілля]], 80% запасів [[Буре вугілля|бурого вугілля]], 86% запасів сировини для [[Хімічна промисловість|хімічної промисловості]], 80% [[цемент]]у, 80% [[Текстильна промисловість|текстильної промисловості]], 70% [[ліс]]ів. Тепер вона була більш ніж легкою здобиччю. [[ВеликобританіяВелика Британія]] і [[ФранціяТретя Французька республіка|Французька республіка]], що перевершували у вересні 1938&nbsp;р. ГерманіюТретій Рейх за сукупною військовою потужністю, дали Гітлеру шанс почати реальну [[експансія|експансію]].

Питома вага ЧехословаччиниЧехословацької республіки на світовому ринку з продажу зброї і боєприпасів в той період становила '''''40 відсотків'''''. 10 оборонних заводів могли щомісячно поставляти 1600 [[Станковий кулемет|станкових]] і 3000 [[ручний кулемет|ручних кулеметів]], 130 тис. рушниць, 7000 гранатометів, 200 гармат і сотні танків і літаків. Пізніше Гітлер визнавав, що під час окупації німці отримали 582 літаки, 581 [[протитанкова гармата|протитанкову гармату]], 2175 гармат всіх калібрів, 735 [[міномет]]ів, 468 важких [[танк]]ів, 43 тис. 876 [[кулемет]]ів, 114 тис. [[пістолет]]ів, 1 мільйон 20 тис. рушниць, 3 мільйони [[граната|гранат]] і величезну кількість [[боєприпаси|боєприпасів]].<ref name="а"/>

Навіть приєднання Судет з відомими обмовками можна було віднести до [[реванш]]у, до відновлення Німеччини як крупної європейської держави. Але відкрита дорога до анексії Чехословаччини, що залишилася, означала, що старий [[Версальський договір 1919|Версальський порядок]] в Європі був повністю зламаний. По суті, [[Мюнхен]] констатував, що [[НімеччинаТретій Рейх]] перетвориласяперетворився на європейського гегемона.

Через півроку решта ЧехословаччиниЧехо-Словацької Республіки була перетворена Гітлером на ''[[Протекторат Богемії і Моравії]]'' та ''[[Перша Словацька республіка|Словацьку Республіку]]''. Країна Чехословаччина перестала існувати.