Золота доба: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Sanya3 (обговорення | внесок) |
Віщун (обговорення | внесок) доповнення, уточнення |
||
Рядок 3:
{{Традиційні релігії}}
'''Золоти́й вік''' ({{lang-el|Χρυσόν Γένος}} ''Chryson Genos'', {{lang-la|aurea aetas}}) — в античній міфології період, коли люди вели
== Золотий вік у міфах ==
З розкладом первіснообщинного ладу становище общинників різко погіршало, і в спогадах народу попередня епоха уявлялася часом насолоди й щастя. Такі уявлення про щасливий період у житті людства знаходимо в переказах різних народів (вавілонські та біблійні міфи про життя перших людей у раю та вигнання їх звідти за гріхопадіння тощо). У деяких міфах щасливе життя зображується відділеним від людей класового суспільства не часом, а простором. Існують міфи про «щасливі острови» десь на краю землі за океаном.▼
У грецькій літературі міф про Золотий вік описано в поемі [[Гесіод]]а «Роботи і дні». Тут поет веде оповідь про чотири покоління: золоте, срібне, мідне й залізне. Між двома останніми він поставив покоління героїв, яке гальмувало поступове псування людського роду.
За Гесіодом, людей створили боги ([[Гея]] або [[Прометей (міфологія)|Прометей]]), коли над світом владарював [[Кронос]]. Люди не знали ні горя, ні турбот, ні старості, багато сміялися і танцювали. Земля сама давала людям усе потрібне, вони їли дикі плоди і мед, який сам капав з дерев. Люди тоді мали багато худоби, отримуючи молоко, і працювали стільки, скільки самі хотіли. Смерть, легка, як сон, наставала після тривалого щасливого життя. Після смерті люди цього покоління перетворилися на добрих духів, що дарують удачу і захищають справедливість.
Після Золотого віку настав [[Срібний вік]]. Дитинство людей тоді тривало ціле століття, яке вони жили в будинках своїх матерів, а зрілість була недовгою. Вони отримували хліб від самих богів. Однак люди Срібного віку були сварливі та гордовиті. Вони не хотіли приносити богам жертв, тому [[Зевс]] винищив їх.
Міф про покоління розробляли й інші грецькі письменники, згодом його запозичили римляни. Виклад цього міфа в «Метаморфозах» [[Овідій|Овідія]] дещо відрізняється від розповіді Гесіода. [[Овідій]] не включає в розповідь [[Вік героїв|Віку героїв]], тому міф у нього зберігає логічну стрункість переходу від кращого до гіршого. В описі 3. в. [[Овідій]] підкреслює відсутність тих рис римського побуту, що були особливо ненависні в епоху становлення імперії: не було законів і суддів, люди не знали страху перед смертною карою тощо. Описуючи Срібний вік, Овідій пропускає казкові подробиці про тривале дитинство людей цього покоління. При описі Мідного віку поет обминає деталі, які вважає невірогідними (мідні будинки, відсутність хлібних злаків тощо). Змальовуючи Залізний вік, автор згадує особисту [[власність]] на землю, яка за часів Гесіода ще не вважалася суспільним лихом.▼
Трете покоління Гесіод називає [[Мідний вік|мідним]]. Ці люди жили в мідних житлах, працювали за допомогою знарядь із міді. Це покоління не знало рільництва і добувало їжу насильством і грабунком. Люди Мідного віку перебили одне одного.
На зміну їм прийшло войовниче й шляхетне покоління героїв. Воно також мало мідні знаряддя, але походило від богів і людей, тому відрізнялося благородством. Герої брали участь у подвигах, але всі вони загинули під час походу [[Семеро проти Фів|сімох проти Фів]] та в [[Троянська війна|Троянській війні]]. Після смерті їх було поселено на «щасливих островах».
Свій вік Гесіод називає [[Залізний вік|залізним]]. У цьому поколінні люди найзіпсутіші з усіх, несправедливі та жорстокі, брешуть і не поважають батьків. За це боги не дають людям перепочинку від турбот і горя, життя коротке, діти народжуються слабкими; панують чвари, на землі править не закон, а сила; зникає сором. Людство прямує до загибелі — [[Зевс]] знищить і це покоління. Гесіод штучно поєднує два міфи: легенду про Золотий вік та уявлення про «щасливі острови», що їх зустрічаємо також в епосі<ref>Гесіод. Работи і дні 109-201 і схолії.</ref>.
▲Міф про покоління розробляли й інші грецькі письменники, згодом його запозичили римляни. Виклад цього міфа в «Метаморфозах» [[Овідій|Овідія]] дещо відрізняється від розповіді Гесіода.
== Трактування міфів про Золотий вік ==
▲
За [[Роберт Грейвс|Робертом Грейвсом]], Золотий вік уявлявся часом загального щастя, коли люди жили в злагоді, як спогад про доземлеробські часи, коли існував культ богині-бджоли. Міф про Срібний вік несе спогади про матріархат, який в епоху класичної Греції ще зберігався в піктів та чорноморських массініків. Мідний вік описував пастухів бронзового віку. Герої, що прийшли їм на зміну — це влїни-царі епохи Мікен. Останніми людьми є дорійці XII ст. до н.е., котрі користувалися залізними знаряддями і зброєю, знищивши мікенську цивілізацію<ref>{{Cite book|title = Мифы Древней Греции|last = Грейвс|first = Р.|year = 1992|publisher = Прогресс|location = Москва|pages = 22-23|language =|isbn =}}</ref>.
== Золотий вік у мистецтві ==
Міф про Золотий вік був дуже популярний у грецьких та римських письменників. Автори комедій іноді описували його в жартівливих барвах, наголошуючи, зокрема, на достатку їжі в ту щасливу добу. Успадковані від античності уявлення про золотий вік широко використовувались у літературі нового часу і вплинули на погляди ряду соціологів, які бачили в міфі відбиття історичної дійсності ([[Руссо Жан-Жак|Ж. Ж. Руссо]] й ін.).
==
<references />
== Література ==
* ''Словник античної мітології'' / Упоряд. Козовик І.Я., Пономарів О.Д. — Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2006. — 312с.
* Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. - М. : Прогресс, 1992. - 620 с.
{{AncientGreece-stub}}
{{Rome-stub}}
| |||