Сірожупанники: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Anton Zemanek (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 58:
Формуванням і вишколом сірожупанників, що відбувався з березня [[1918]] у м. [[Володимир-Волинський|Володимирі-Волинському]], керувала австрійська військова місія на чолі з капітаном ген. штабу Кватерніком (його адьютант, сотник [[УСС]] Іван Коссак). Сформована [[дивізія]] дістала назву: ''Перша стрілецько-козацька дивізія''; вона складалася з 4 піших полків (разом у полку 13 сотень), 1 гарматного дивізіону, 1 кінної й 1 інженерної сотні та з допоміжних формацій. Бойовий стан на [[1 липня]] 1918 — 140 старшин і 6 000 козаків; командувач — підполковник [[Перлик Іван|І. Перлик]] (начальник штабу — сотник [[Пилипенко Микола Федорович|О. Пилипенко]]).
 
[[20 серпня]] (за іншими даними [[28 серпня]]) 1918 була передана австрійським Головним командуванням [[Українська Держава|Українській Державі]], імаючи у своєму складі 230 старшин, 7 050 козаків, 48 австро-угорських старшин, 176 австро-угорських підстаршин та стрільців, 659 коней. Усього за дев'ять днів - до [[29 серпня]], чисеьність дивізії скоротилася до 3 500 козаків. Решта була демобілізована з наказу гетьмана. післяПісля параду у [[Київ|Києві]] [[1 вересня]] 1918 (перед гетьманом [[Скоропадський Павло Петрович|Павлом Скоропадським]]) розташованадивізія була відправлена на північнійпівнічну ЧернігівщиніЧернігівщину у районірайон [[Конотоп]]у-[[Кролевець]] - для охорони східних кордонів від нападів більшовицьких загонів<ref>{{Cite web|url = |title = Тинченко Я. Війська ясновельможного Пана Гетьмана. Армія Української Держави, травень-грудень 1918 р.: науково-популярне видання. — К.: Темпора, 2014. Стор. 42.|last = |first = |date = |website = |publisher = |language = |accessdate = }}</ref>. У жовтні демобілізована до величини близько 1 200 осіб, у тому числі 250 старшин; [[17 листопада]] 1918 під час повстання проти гетьмана дивізія перейшла на бік [[Директорія УНР|Директорії]] і тимчасово збільшилася до 6 000 вояків (командир отаман [[Палій Михайло (підполковник)|Палій]], пізніше підполковник [[Абаза Володимир Миколайович|Володимир Абаза]]): [[26 листопада]] 1918 в Конотопі залізничники разом з охороною під керівництвом полковника Палія розпочали повстання, захопивши зі складу 5 тисяч гвинтівок і п'ять кулеметів, повстання перекинулося на місто, яке опинилося під владою сірожупанників; штаб 95-ї німецької дивізії відмовився придушити виступ і, оголосивши нейтралітет, офіційно заявив, «що переворот гетьманського ладу вже відбувся».
 
З грудня 1918 у боях з більшовиками на Чернігівщині проти т. зв. Першої радянської української дивізії та, оскільки мобілізовані сірожупанники проти неї не хотіли битися, було проведено часткову демобілізацію, після якої ''Сіра дивізія'' (нова назва формації сірожупанників; командир генерал [[Антін Пузицький]]) нараховувала 2 500 козаків і старшин. З середини січня до середини березня [[1919]] на протибольшовицькому фронті на північному Правобережжі (бої у районі [[Коростень|Коростеня]], [[Овруч]]а, [[Житомир]]а й [[Бердичів|Бердичева]], у яких сірожупанники зазнали важких втрат).
Рядок 139:
* [http://unknownwar.info/-_890/ Мандзенко Й. Сірожупанники. Табор полонених українських старшин у Йозефштадті, XI. 1966;]
* [http://unknownwar.info/-_891/ Бутович М. Формування Сірої дивізії у Володимирі Волинському, XI. 1966.]
* Тинченко Я. Війська ясновельможного Пана Гетьмана. Армія Української Держави, травень-грудень 1918 р.: науково-популярне видання. — К.: Темпора, 2014. — 152 с.: іл.
 
== Посилання ==