Футуризм: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Albedo (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
[[Файл:Umberto Boccioni 001.jpg|thumb|250px|Умберто Боччоні. «Місто, відродження легенди», ескіз, [[1910]] р.]]
[[Файл:Casa Sant'Elia.jpg|thumb|right|[[Антоніо Сант'Еліа]] (1888-1916). Будинок із зовнішніми ліфтами, серія «Нове місто», [[1914]] р.]]
Рядок 6:
== Історія ==
Творцем його вважають італійського [[письменник]]а [[Філіппо Томмазо Марінетті|Філіппо Марінетті]], який [[1909]] року опублікував у французькій газеті «[[Ле фігаро|Ле Фіґаро]]» «''[[Маніфест футуризму]]''». Головне завдання нового напряму Марінетті бачив у нищенні панівних у [[19 століття|19 столітті]] мистецьких форм, особливо [[реалізм]]у і [[класицизм|класики]], та в безконтрольному [[індивідуалізм]]і, який у [[малярство|малярстві]] виявився фантастичними формами й кольорами, а в літературі, особливо в [[поезія|поезії]], т. зв. «заумною мовою» — творенням нових звуків-слів, часто без жодного глузду. Характеристичною прикметою Філіппо була тематика [[урбанізм]]у й [[індустріалізація|індустріалізації]], що мала віддати ідеї й дух майбутнього [[
У [[живопис]]і та [[скульптура|скульптурі]] італійський футуризм став предтечею багатьох наступних художніх відкриттів і течій. Так, [[Умберто Боччоні]], який використовував у своїй роботі одразу кілька матеріалів (скло, дерево, картон, залізо, шкіра, одяг, дзеркала, електричні лампочки і т. д.) став попередником такого сучасного на сьогоднішній день напряму в мистецтві як [[поп-арт]]. У своїх футуристичних роботах [[Джакомо Балла]] прагнув до об'єднання форми, кольору, руху і звуку.
Рядок 22:
{{детальніше|Український футуризм}}
До [[перша світова війна|Першої світової війни]] футуризм в індустріально відсталій [[Україна|Україні]] не мав сприятливого ґрунту. Перші спроби футуристичної поезії українською мовою зробив [[Гнєдов Василь Іванович|Василіск Гнєдов]]. Але вже 1913 лідер українського футуризму [[Михайль Семенко]] видав збірку поезій «Prèlude», a 1914 — «Дерзання» і «Кверофутуризм»; за роки революції він видав ще 8 збірок. Активний організатор, він був засновником низки українських футуристичних угруповань і журналів: «[[Фламінго (літературна група)|Флямінґо]]» (1919 — 21), «[[Аспанфут]]» (1921 — 24) у Києві, а після переїзду до Харкова журнал «[[Нова
Крім згаданих, існували ще й менші локальні гуртки футуристів: у Харкові «Ком-Космос» (1921), в Одесі «Юголіф» (з участю місцевих російських футуристів), у Москві «СІМ» («Село і місто», 1925), що об'єднувало українських письменників у РРФСР. Органами футуризму в 1920-их роках були ще «Семафор у майбутнє», «Катафалк искусства» (російською мовою) і «Гольфштром».
Рядок 97:
[[Категорія:Футуризм]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]
[[Категорія:Мистецькі течії]]
[[Категорія:Авангардизм]]
[[Категорія:Мистецтво модернізму]]
|