Душі померлих неприродною смертю ([[заложні мерці]]) в українському фольклорі можуть турбувати живих людей та шкодити їм. Так, покутники, небіжчики, душі яких не мають спокою через колишні гріхи, вештаються світом, доки не спокутають своїх гріхів. ПотопельникиНевідспівані ідуші повішеникивідвідують маютьрідних, правощоб ходитинагадати [[Відспівування|відспівати]] їх. Померлі неприродньою смертю можуть вештатися по землісвіту, післяпоки не настане час, коли вони смертімали щеб сімпомерти роківприродньо. НерідкоТакож задляіснували помстивірування, вонищо душі заложних мерців опиняються у владі нечистої сили і та з збиткуютьсяїх наддопомогою живимишкодить людьмилюдям<ref>{{Cite book|title = Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник.- 2-е вид.|last = Пономарьов|first = А. П.|year = 1994|publisher = Либідь|location = Київ|pages = |language = |isbn = }}</ref>. Слід розрізняти душісеред заложних мерців тих, що існують як душі, і мерців, які фізично виходять з могили для виконання незавершеної справи, через прокляття, або з метою завдати шкоди<ref>{{Cite web|title = Мерці — Українська міфологія|url = http://proridne.net/mythology/myth/%D0%9C%D0%B5%D1%80%D1%86%D1%96.html|website = proridne.net|accessdate = 2015-09-16}}</ref>.
