Косіор Станіслав Вікентійович: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м Відкинуто редагування 91.124.63.25 до зробленого Leonst
Немає опису редагування
Рядок 39:
| дата смерті = 26.2.1939
| місце смерті = [[Москва]], [[Російська РФСР]], {{USSR}}
| похований =
| партія = [[КП(б)У]]
| освіта =
| батько =
| мати =
| дружина =
| діти =
| автограф = Stanislav Kosior Signature 1934.png
| звання =
| битви =
| нагороди = {{Орден Леніна}}
}}
 
'''Косіо́р Станісла́в Віке́нтійович''' ({{lang-pl|Stanisław Kosior}}) ({{ДН|18|11|1889}}, [[Венґрув]], [[Російська імперія]] (нині — [[Польща]]) — {{ДС|26|2|1939}}, [[СРСР]]) — [[СРСР|радянський]] партійний діяч [[поляки|польського походження]], генеральний секретар та перший секретар ЦК КП(б)У у 1928–19381928—1938 роках. Депутат [[Верховна Рада СРСР|ВР СРСР]] з [[1937]] року.
 
[[13 січня]] [[2010]] року [[Апеляційний суд міста Києва]], здійснивши попередній розгляд кримінальної справи №&nbsp;1-33/2010, порушеної [[Служба безпеки України|Службою безпеки України]] за фактом вчинення [[Голодомор в Україні 1932—1933|геноциду в Україні в 1932–19331932—1933 роках]] за ознаками злочину, передбаченого ч. &nbsp;1 ст. 442 КК України, відносно генерального секретаря Центрального комітету ВКП(б) [[Сталін Йосип Віссаріонович|Йосипа Сталіна (Джугашвілі)]], члена ЦК ВКП(б), голови Ради Народних Комісарів СРСР [[Молотов В'ячеслав Михайлович|В'ячеслава Молотова (Скрябіна)]], секретарей ЦК ВКП(б) [[Каганович Лазар Мойсейович|Лазаря Кагановича]] та [[Постишев Павло Петрович|Павла Постишева]], члена ЦК ВКП(б), генерального секретаря ЦК КП(б)У [[Косіор Станіслав Вікентійович|Станіслава Косіора]], члена ЦК ВКП(б), голови Ради народних комісарів УРСР [[Чубар Влас Якович|Власа Чубаря]] та члена ЦК ВКП(б), другого секретаря ЦК КП(б)У [[Хатаєвич Мендель Маркович|Менделя Хатаєвича]], постановив закрити кримінальну справу у зв'язку зі смертю обвинувачених<ref>[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9470003 Постанова Апеляційного суду м. Києві від 10 січня 2010 року по кримінальній справі №&nbsp;1-33/2010] // Єдиний державний реєстр судових рішень України </ref><ref>[http://umoloda.kiev.ua/number/1574/222/55413/ Апеляційний суд Києва назвав організаторів Голодомору 1932–19331932—1933 рр. Історичну справедливість відновлено]</ref>.
 
== Біографія ==
Рядок 71:
14 липня 1928 об'єднаний пленум ЦК і ЦКК КП(б)У звільнив Лазаря Кагановича від обов'язків члена політбюро і генерального секретаря ЦК КП(б)У та обрав членом ЦК, Політбюро і генеральним секретарем ЦК КП(б)У Станіслава Косіора<ref>[http://www.history.org.ua/?hrono]</ref>. У [[1928]]–[[1938]] роках&nbsp;— генеральний (з [[1934]] року&nbsp;— перший) секретар ЦК [[КП(б)У]].
 
У липні [[1932]] року на [[III Всеукраїнська конференція КП(б)У|III Всеукраїнській конференції КП(б)У]], добре знаючи незадовільне становище з забезпеченням населення хлібом, активно підтримав вимогу [[Каганович Лазар Мойсейович|Лазаря Кагановича]] і [[Молотов В'ячеслав Михайлович|В'ячеслава Молотова]] повністю виконати значно завищені плани хлібоздачі в Україні. За його ініціативою було створено колгоспні фонди (постанова ЦК КП(б)У від [[18 листопада]] [[1932]]). Вилучення на початку [[1933]] року цих фондів (включно з насінневими) за директивою [[Сталін Йосип|Йосипа Сталіна]] і В.Молотова і при безпосередній підтримці Станіслава Косіора, у залік виконання плану хлібозаготівель стало однією з головних причин [[Голодомор в Україні 1932-1933 років|голодомору 1932–19331932—1933 років в Україні]]. Безпосередньо був закріплений за виконанням хлібозаготівель з листопада 1932 року в Одеській області.
 
Косіор&nbsp;— безпосередній організатор політики фізичного і духовного геноциду українського народу, що виявився в ліквідації «українізації» і проведенні політики [[русифікація України|русифікації]], організації штучного [[Голодомор в Україні 1932—1933|голодомору]] [[1932]]–[[1933]] років в Україні, розгортанні антиукраїнського [[терор]]у, фабрикуванні численних політичних процесів та масовому винищенні національної інтелігенції. Саме за часів Косіора було піддано репресіям або доведено до самогубства цілу плеяду націонал-комуністичних діячів&nbsp;— [[Хвильовий Микола|Миколи Хвильового]], [[Скрипник Микола Олексійович|Миколи Скрипника]]. Виступаючи на [[XVII з'їзд КП(б)У|XVII з'їзді партії]], керівник Компартії України Станіслав Косіор заявив, що «націоналістичний ухил у Комуністичній партії України… грав виняткову роль у спричиненні та поглибленні кризи в сільському господарстві». У свою чергу, шеф ОДПУ в Україні Всеволод Балицький так підсумував результати боротьби проти «антирадянських сил» у республіці: «У 1933 р. кулак ОДПУ вдарив у двох напрямах. Спочатку його удар відчули на собі куркульські петлюрівські елементи на селі, а по-друге, головні осередки націоналізму»<ref>[http://zhnyva33.narod.ru/part3.html Роберт Конквест Жнива скорботи]</ref>.
Рядок 86:
У листопаді [[2008]], після збору підписів громадян України, в [[Київ|Києві]] було знесено пам'ятник Косіору на [[Лук'янівка (Київ)|Лук'янівці]], навпроти кінотеатру «Київська Русь».<ref>[http://www.segodnya.ua/news/12095837.html Пам'ятник Косіору знесено]</ref>
 
Проте й донині, навіть після визнання судом<ref>[http://apcourtkiev.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=41962&cat_id=35857&search_param=%E3%EE%EB%EE%E4%EE%EC%EE%F0&searchForum=1&searchDocarch=1&searchPublishing=1 Голодомор 1932–19331932—1933 років в Україні визнано геноцидом частини української національної групи.]</ref> Косіора С. В. винним у скоєнні злочину, передбаченного ч. 1 ст. 442 [[Кримінальний кодекс України|Кримінального кодексу України]] (''[[Геноцид]]''), його ім'я носять вулиці у [[Дніпропетровськ]]у, [[Кривий Ріг|Кривому Розі]], [[Харків|Харкові]], [[Миколаїв|Миколаєві]], [[Краматорськ]]у, Житомирі тощо.
 
== Література ==