Громадянство України: відмінності між версіями

Вперше українське громадянство, згідно відповідного закону від [[2 березня]] 1918 р.<ref>[http://www.history.org.ua/?termin=Zakony_pro_gromadyanstvo_UNR ЕІУ]</ref>, було впроваджено на території УНР за часів [[УЦР]]. Закон про реєстрацію громадянства УНР був прийнятий 4 березня 1918 р. Громадянином вважалась особа, яка народилася, постійно проживала на території України та отримала свідоцтво про належність до громадян [[УНР]]. [[Подвійне громадянство]] виключалося.

Всі інші могли клопотати про прийняття їх в українське громадянство, але реально це право мали лише ті особи, які постійно прожили 3 роки на території України і ніколи не займались діяльністю, спрямованою проти Української державності, причому це положення не поширювалось на тих, хто до [[1 серпня]] [[1917]]&nbsp;р. проживав за межами УНР і лише в час війни прожив 3 роки на території України як [[військовослужбовець]] або [[біженець]]. Встановлювались досить стислі строки подання клопотання про українське громадянство&nbsp;— 3-6 місяців з дня опублікування закону, та дозволу на перебування в Україні іноземців і тих, хто відмовився від українського громадянства, теж 3-6 місяців.

* другий був підготований комісією Міністерства судових справ, за ним під громадянством УНР розумілась державно-правова належність людини до Української держави, що утворює права і обов'язки громадянина; а громадянами УНР визнавались всі російські піддані, які осіло перебували dв Україні до 19 липня 1914&nbsp;р., а ті, які оселились після 19 липня 1914&nbsp;р. і проживали на території УНР до оголошення цього закону, могли стати громадянами УНР, якщо упродовж 2 тижнів з дня опублікування закону подадуть заяву місцевому комісару.