Злітно-посадкова смуга: відмінності між версіями

За законами [[Аеродинаміка|аеродинаміки]], літак не може здійснювати зліт/посадку за сильного попутного вітру. Ідеальні умови — зліт/посадка при зустрічному вітрі. Тому під час здійснення зльоту та посадки, обирається курс, найбільш відмінний від напрямку вітру. Грубо кажучи, чим ближче до положення «проти вітру», тим краще. В [[Аеропорти України|аеропортах]] з однієї або декількома паралельними ЗПС пілотам найчастіше доводиться садити літаки з боковим вітром аж до 90°. Але у великих аеропортах, смуги часто розташовують під кутом одна до одної. Наприклад, [[Міжнародний аеропорт Сан-Франциско]] має чотири злітно-посадкові смуги — одна пара паралельних між собою ЗПС практично перпендикулярно перетинається іншою парою паралельних ЗПС. В [[Міжнародний аеропорт Маккаран|аеропорту Лас-Вегаса]], який також має 4 ЗПС, кут між двома парами паралельних смуг становить 60°. А у найбільшому аеропорту [[Чикаго]] — [[Аеропорт О'Хара|О'Хара]] є шість ЗПС у трьох різних напрямках. В аеропортах з двома або більше смугами часто застосовують практику використання однієї смуги для зльоту, іншої — для посадки. Повідомляти екіпажам літаків номер робочої смуги, а також даних про швидкість і напрямок вітру біля поверхні землі, [[видимість]], [[хмарність]], [[Температура|температуру]] повітря, [[Атмосферний тиск|тиск]] тощо в невеликих аеропортах — обов'язок [[авіадиспетчер]]а, а в великих аеропортах це здійснюється за допомогою системи автоматичного радіомовлення метеорологічної інформації [[АТІС]].