Депортація народів у СРСР: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 11:
З 1930-х років починається відмова від колишньої національної політики, що виразилося в ліквідації культурної (а в ряді випадків і політичної) автономії окремих народів й етнічних груп. У цілому це відбувалося на тлі централізації влади в країні, переходу від територіального до галузевого керування, репресій проти реальної й потенційної опозиції, масштабних [[голодомор]]ів.
 
[[1930]] року СРСР розпочав зачистку західних кордонів — і знову депортації українців. Так звана «куркульська» висилка 1930-36 рр. забрала знову десятки тисяч українців. В середині 1930-х в [[Ленінград]]і проводилися масові арешти [[естонці]]в і [[фіни|фінів]]. З весни [[1935]], на підставі секретного наказу [[НКВС]] від [[25 березня]] [[1935]], із прикордонних районів на північному заході СРСР були примусово виселені місцеві жителі, основна частина з яких були [[Інгерманландські фіни|фіни-інгерманландці]]. Також були примусово виселені до [[Казахстан|Казахстану]] поляки та німці Пулинського німецького району. У вересні 1937 року на підставі спільної постанови [[Уряд Союзу Радянських Соціалістичних Республік|Раднаркому]] й [[ЦК ВКП(б)]] № 1428-326 «Про виселення корейського населення із прикордонних районів Далекосхідного краю», підписаного [[Йосип Сталін|Йосипом Сталіним]] і [[Молотов В'ячеслав Михайлович|В'ячеславом Молотовим]], 172 тисячі етнічних корейців були [[Депортація корейців у Радянському Союзі|виселені із прикордонних районів Далекого Сходу]]. Виселення «неблагонадійних» націй із прикордонних територій звичайно пов'язується з військовими приготуваннями.
 
З кінця [[1937]] г. поступово були ліквідовані всі національні райони й сільради за межами титульних республік й областей. Також за межами автономій було згорнуте викладання й випуск літератури на національних мовах.