Вікіпедія

Гравітаційна нестійкість: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
стиль
вікіфікація, оформлення
Рядок 1:
'''Гравітаційна нестійкість (нестійкість Джинса)'''  — наростання з часом просторових [[Флуктуація|флуктуацій]] швидкості і щільності речовини під дією сил тяжіння (гравітаційних збурень).
 
Гравітаційна нестійкість веде до утворення неоднорідностей (згустків) у початково однорідному середовищі та супроводжується зменшенням [[Гравітаційна енергія|гравітаційної енергії]] системи, переходить в кінетичну енергію речовини, що стискається, яка, в свою чергу, може переходити в [[Теплова енергія|теплову енергію ]] та [[випромінювання]].
Рядок 6:
 
== Історія ==
Ідея про гравітаційну нестабільність однорідного середовища висловлена [[Ісаак Ньютон|Ісааком Ньютоном]] у листуванні з Річардом Бентлі в 1692-16931692—1693, причому Ньютон висловив припущення, що така нестійкість може бути причиною зореутворення і формування планет: <ref> ''Ю. &nbsp;А. &nbsp;Данилов''. Ньютон і Бентлі. Питання історії природознавства і техніки. 1993. № &nbsp;1. С.&nbsp;30 </ref>
{{Початок цитати}}
Однак матерія при падінні могла б збиратися в безліч круглих мас, на зразок тіл планет, а ті, притягаючи одне одного, могли б знайти схильність спуску і в результаті падати не на велике центральне тіло, а в стороні від нього, і, описавши навколо нього півколо, знову почати підніматися тими ж кроками і ступенями руху і швидкості, якими до того вони опускалися, на манер комет, які обертаються навколо Сонця.
{{Кінець цитати}}
Розробка кількісної теорії гравітаційної нестійкості почалася роботами [[Джеймс Хопвуд Джинс|Джеймса Джинса]], який розглянув у статті «Стабільність сферичної туманності» (1902) кількісну теорію гравітаційної нестабільності самотяжінної газової хмари <ref> [http: //www.jstor .org / pss / 90845 ''JH Jeans''. The Stability of a Spherical Nebula. Philosophical Transactions of the Royal Society of London. Series A, Containing Papers of a Mathematical or Physical Character, Vol. 199, (1902), pp. 1-53] </ref>. Надалі теорія гравітаційної нестійкості була розширена як на різні типи протидіючих самогравітаційних сил (тиск газу і випромінювання, магнітні поля, [[Відцентрова сила|відцентрові сили]] в обертових системах), так і на різні геометричні конфігурації: однорідне середовище (проблема походження галактик і скупчень), плоский шар, осесиметричні системи з неоднорідностями по радіусу, диски.
 
== Див. Такожтакож ==
* [[Нестійкість Релея - Тейлора]]
 
Рядок 20:
== Література ==
* [Http://www.femto.com.ua/articles/part_1/0848.html Гравітаційна нестійкість] в [[Фізичнаенциклопедія | Фізичної енциклопедії]]
* Я. &nbsp;Б. &nbsp;Зельдович, І. &nbsp;Д. &nbsp;Новиков. Будова і еволюція всесвіту.&nbsp;— М .: Наука, 1975.
* [Http://books.google.com.ua/books?id=01yNf7mipb0C '' James Binney, Scott Tremaine. '' Galactic Dynamics. (Chapter 5, Stability of Collisionless Systems) Princeton University Press, ISBN 0-691-08445-9]
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Гравітаційна_нестійкість