Хотинська війна: відмінності між версіями

'''Хотинська війна 1620–1621 років''' — війна султанської [[ТуреччинаОсманська імперія|ТуреччиниОсманської імперії]] проти [[ПольщаРіч Посполита|ПольщіРечі Посполитої]], яка завершилася [[Хотинська битва|4-тижневою битвою об'єднаних сил українського козацького і польського шляхетського військ проти турецькоосмансько-татарських загарбників під Хотином]] (звідси її назва) і поразкою турківосманів.

Війну почала [[ТуреччинаОсманська імперія]]. Після перемоги над польсько-шляхетським військом Речі Посполитої у [[Цецорська битва 1620|Цецорській битві]] [[1620]] р. вона почала готуватися до завоювання [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]. Навесні [[1621]] року султан [[Осман ІІ]] зібрав велике військо і рушив до [[Молдавське князівство|Молдови]]. Його бойові сили становили близько 100000 чол. До турецькогоосманського війська приєдналася 60-тисячна [[кримська орда]]. Ослаблена поразкою під [[Цецорська битва 1620|Цецорою]] Річ Посполита перебувала у політичній ізоляції через ворожі відносини із [[Московська держава|Московською державою]], [[Швеція|Швецією]] та іншими країнами. Вона могла зібрати лише 30-тисячне військо. Потрапивши в скрутне становище, польсько-шляхетський уряд Речі Посполитої звернувся до українських козаків із закликом взяти участь у війні проти [[ТуреччинаОсманська імперія|ТуреччиниОсманської імперії]], обіцяючи їм розширити права та привілеї. [[ПольськийСейм сейм]]Речі Посполитої ухвалив козацький реєстр у 20000 чол. з платнею 100000 [[злотий|злотих]] на рік.

Основними причинами Хотинської війни стали агресивна зовнішня політика [[ТуреччинаОсманська імперія|ТуреччиниОсманської імперії]] щодо [[слов'яни|слов'янського світу]], безперервні руйнівні походи [[Козаки|запорожців]] на [[Кримське ханство|кримські]] й турецькіосманські землі, посилення впливу [[Річ Посполита|ПольщіРечі Посполитої]] на [[Молдавське князівство|Молдовське князівство]], яке вважалось васалом [[Порта|Отоманської Порти]]. Безпосереднім приводом до війни став напад у [[1619]] р. з території ПольщіРечі Посполитої напівбандицьких загонів так званих [[Лісовчики|лісовчиків]] на [[Семигород]]чину, князь якої [[Габор Бетлен]] був турецькимосманським [[васал]]ом. Скориставшись цим, [[султан]] [[Осман II]] планував спочатку покарати про-польськи налаштованого молдавського князя Граціана і знову підпорядкувати Молдавію своєму впливу.

Влітку [[1620]] р. Іскандер-паша на чолі 60-тисячного війська почав наступ на Молдавію. ПольськийУряд урядРечі Посполитої ухвалив рішення подати Граціану військову допомогу залучивши до походу значну кількість українських [[Запорозька Січ|козаків]]. Але [[Польний гетьман коронний|польний гетьман]] [[Станіслав Жолкевський]] не надто бажав бачити їх під своїм командуванням і все повторював — «''не хочу я з Грицями воювати нехай ідуть до ріллі альбо свині пасти''». Але й козаки не прагнули з ним воювати. Незважаючи на успіхи в [[Московія|Московщині]], у козацькій пам'яті він залишався головним винуватцем розгрому [[Повстання Наливайка|повстання]] [[Наливайко Северин|Наливайка]] i катом українського народу. Тому до походу вдалось вислати не більше 1000 [[Реєстрові козаки|реєстровців]], у тому числі й [[Сотня|сотню]] [[Михайло Хмельницький|Михайла Хмельницького]], де перебував його син [[Богдан Хмельницький|Богдан]]. Все військо Жолкевського налічувало приблизно 9000 жовнірів.

[[24 серпня]] ([[3 вересня]] на н.с.) 1620 р. військо Жолкевського переправилося на правий берег [[Дністер|Дністра]] i захопило молдавські фортеці. Тут до нього приєднався господар Молдавії Граціан з 600-ма своїми однодумцями. Військо союзників зробило стрімкий марш i [[2 вересня]] зайняло позиції поблизу с. [[Цецора|Цецори]], розташованого на березі [[Прут]]а за 18 верст від [[Ясси|Ясс]]. 8-11 вересня відбулись [[Цецорська битва 1620|вирішальні бої під Цецорою]], в ході яких королівське військо зазнало поразки. Багато жовнірів і козаків загинуло (серед них Михайло Хмельницький), чимало потрапило в полон, у тому числі й [[Богдан Хмельницький]]. Відступаючих до [[Кам'янець-Подільський|Кам'янця-Подільського]] поляків туркиосмани і татари остаточно розгромили [[26 вересня]] біля с. Савки. С. Жолкевський загинув, польний гетьман [[Станіслав Конєцпольський|Станіслав Конецпольський]], магнати [[Миколай Потоцький]]-«ведмежа лаба», [[Ян Тишкевич]] та інші були взяті у полон. Головну причину поразки польські урядовці Речі Посполитої вбачали у тому, що Жолкевський не залучив до війни необхідну кількість козаків.

На початку вересня [[1620]] року у [[Варшава|Варшаві]] зібрався [[Сейм Республіки Польща|сейм]], який ухвалив план захисту Речі Посполитої від наступу противника. Було вирішено збільшити [[Військо Польське|коронне військо]] Речі Посполитої, довести козацький реєстр до 20000, виділити для нього 100000 [[Злотий|злотих]], зібравши їх з [[Шляхта|шляхти]]. Підготовка до війни велася мляво, шляхта не поспішала платити податок на воєнні потреби. I погляди польських урядовців Речі Посполитої знову звернулись до українського козацтва. До запорожців на початку зими [[1621]] року було відправлено Бартоша Обалковського з відповідними пропозиціями, на які козаки спочатку не дали конкретної відповіді. Але самі почали готуватися до воєнних дій. Заготовляли дерево для [[Чайка (човен)|чайок]], харчі, боєприпаси, потім вийшли з Січі на [[волость]] i в панських та королівських маєтках стали брати коней, порох, [[олово]]. Велись переговори щодо необхідності об'єднання перед ворожою загрозою прихильників гетьмана [[Яцько Бородавка-Неродич|Яцька Бородавки]] i полковника Сагайдачного. В таких турботах минули для козаків зима і рання весна [[1621]] р.

Тим часом турецькийосмнаський султан [[Осман II]] [[Мобілізація|відмобілізував]] війська, наказав головному [[адмірал]]ові прикрити [[Стамбул]] [[Ескадра|ескадрою]] з 40 [[Галера|галер]] від можливого нападу Чорноморського флоту козаків і у квітні вирушив у похід на Річ Посполиту. Шлях був довгим і тяжким. Військові вантажі перевозились в основному морем.

Невдовзі [[Запорозька Січ]] почала активні воєнні дії на морі. На початку червня запорозька [[флотилія]] показалась напроти [[Річкова дельта|гирла]] [[Дністер|Дністра]]. ТурецькаОсманська ескадра Халіли-паші потопила 5, захопила 18 козацьких чайок і полонила близько 300 козаків. Для захисту гирла [[Дунай|Дунаю]] султан відправив головного адмірала з ескадрою. Але козаки минули турецькийосманський флот, спалили містечко [[Ахіоль]], а потім на 16 чайках пішли до [[Стамбул]]а. Маючи лише три галери, начальник охорони палацу не наважився на морський бій з козаками і лише з жахом дивився, як ті руйнували найближчі селища. Козаки дошкуляли туркамосманам і в інших місяцях, тримаючи їх у постійній напрузі, змушуючи постійно звертатись до султана по допомогу.

Тим часом [[Петро Конашевич Сагайдачний|Сагайдачний]] i Бородавка збирали добровольців для участі у воєнних діях. У червні в урочищі Суха Діброва, що між [[Біла Церква|Білою Церквою]] i [[Ржищів|Ржишевом]], відбулась козацька рада, яка розглядала питання про участь запорожців у війні. На неї прибуло понад 40 тис. осіб. У тяжку годину козацькі лідери припинили суперечки і заради майбутнього вирішили подати ПольщіРечі Посполитій максимальну допомогу. Рада ухвалила рішення направити козацьке військо на чолі з гетьманом Бородавкою у МолдавіюМолдовське князівство, а Сагайдачного — у Варшаву на переговори з польським королем Речі Посполитої. У 20-х числах липня Сагайдачний кілька разів зустрічався з королем і вів з ним переговори стосовно задоволення вимог козаків. Реакція [[Владислав IV Ваза|Владислава]] на них була позитивною.

Поки турецькаосманська армія повільно рухалась по західному узбережжю [[Чорне море|Чорного моря]], запорожці всіляко їй шкодили. У липні одна частина козаків морем відправилась на [[Трабзон|Трапезунд]], а друга — в район Дунаю, де будувався міст для переправи турецькоїосманської армії. Проти них Халіла-паша [[11 липня]] відрядив 150 кораблів різного типу. В морському бою запорожці вийшли переможцями, потім висадились на берег над [[Прут]]ом і зав'язали бої з ордою Кантеміра мурзи. Дії запорожців у ТуреччиніОсманській імперії та на [[Подунав'я|Подунайщині]] вносили тривогу в серця турківосманів, гальмували просування турецькоїосманської армії.

Досить активно діяло козацьке військо [[Яцько Бородавка|Бородавки]]. У липні — першій половині серпня невеликі козацькі загони розійшлися по території Молдавії й розгорнули активні воєнні дії. Вони спалили села в околицях [[Сороки (місто)|Сорок]] та інших багатьох міст і навіть розбили особисту охорону господаря. Той мусив тікати за [[Дунай]] під захист турецькихосманських військ, а козаки взяли під свій контроль мало не всю країну. Основне козацьке військо трималось купи, готове відбити напади татарської орди чи турківосманів.

У середині серпня вся турецькаосманська армія переправилась через Дунай і рушила вглиб Молдавії. Козацькі загони нав'язували несподівані бої авангардним частинам турківосманів і таким чином затримували просування всієї армії. Один з них чисельністю 300 осіб при відступі від [[Сучава (місто)|Сучави]] наштовхнувся на татарську орду і мусив оборонятись табором. ТурецькийОсманський султан кинув проти нього чи не всі війська. Приблизно 100 козаків пробились до р. Прут і засіли там у великій печері й кілька днів відбивали всі штурми ворога. Тільки димом туркиосмани викурили козаків зі схованки і всіх перебили.

200 козаків переправились через [[Прут]], i, відбиваючись від татарської [[Кіннота|кінноти]], заклали оборонний табір і цілий день боронились від противника. Під прикриттям ночі козаки вислизнули з табору, розділились на дві частини і відступили лісом. Але на ранок їх наздогнали ворожі підрозділи й змусили знову стати табором. Тільки під вечір туркамосманам вдалось прорвати оборону захисників, увірватись до табору й захопити 30 зранених і до смерті замучених козаків.

Усього ж до рук турківосманів потрапило до 200 полонених з числа передових козацьких загонів і майже всіх їх було страчено. ТурецькийОсманський султан будь-що намагався не допустити з'єднання козацького й польського

ПольськеВійсько військоРечі Посполитої під командуванням коронного гетьмана [[Ян Кароль Ходкевич|Карла Ходкевича]] підійшло до лівого берега Дністра і зупинилось. Ходкевич запропонував козакам негайно приєднатись до нього і діяти спільно. Однак [[Яцько Бородавка-Неродич|Бородавка]] побоювався можливого [[Сепаратний мир|сепаратного миру]] поляків з туркамиосманами і відповів, що дасть згоду, коли польське військо Речі Посполитої вступить на територію Молдавії. Це означало початок ПольщеюРіччю Посполитою воєнних дій безпосередньо проти ТуреччиниОсманської імперії. Після цього польському урядові Речі Посполитої вже не було куди відступати. До [[20 серпня]] (н.с.) Ходкевич переправився на правий берег Дністра і заклав табір під [[Хотин]]ом.

На другий день до польського табору Речі Посполитої прибув з Варшави Сагайдачний. Його радо зустріли і командування, i прості вояки, як видатного воєначальника, прихильного до Речі Посполитої на відміну від непевного Бородавки. На чолі невеликого козацько-польського загону Сагайдачний негайно вирушив на пошуки козацького війська, щоб прискорити його рух. Вночі він наскочив на турецькийосманський табір, під час сутички був поранений у руку татарською стрілою і ледве врятувався. Проблукавши цілу ніч по лісу, він на ранок вийшов до Дністра, переправився на лівий берег і добрався до козацького війська, що стояло під [[Могилів-Подільський|Могилевом]].

На козацькій раді Сагайдачний розповів про обіцянки польського короля Речі Посполитої задовольнити козацькі прохання і тим самим привернув на свій бік частину присутніх. Тут же рада звинуватила Бородавку в невмілому командуванні, невиправданих втратах людей, нездатності забезпечити військо всім необхідним і скинула з гетьманства. Бородавку присудили до смертної кари і пізніше стратили. Гетьманом знову було обрано Сагайдачного і він протягом тижня, відбиваючись від татар, вів козаків до польського табору Речі Посполитої. Першого вересня (н.с.) союзники об'єднались. Наступного дня під Хотин підійшов і турецькийосманський султан зі своєю армією.

Усвідомлюючи загрозу поневолення руського (українського) народу туркамиосманами, скликана 15-17 червня [[1621]] р. в урочищі [[Суха Діброва|Сухій Діброві]] (на Черкащині) загальна [[козацька рада]] прийняла рішення виступити разом з польсько-шляхетським військом Речі Посполитої проти турецькоосмансько-татарської агресії. В той же час козацька рада послала у [[Варшава|Варшаву]] посольство у складі [[Петро Конашевич Сагайдачний|П. Сагайдачного]] та інших козацьких старшин, щоб підписати угоди про розширення козацьких прав, відновлення вищої православної ієрархії в Русі-Україні тощо. Влітку [[1621]] р. 40000 козаків на чолі з запорізьким отаманом [[Бородавка-Неродич Яцько|Я. Бородавкою]] рушило в [[Молдова|Молдову]]. Одночасно запорожці почали напади на турецькіосманські і кримські чорноморські прибережні міста. Перейшовши [[Дністер]], козацькі загони протягом серпня [[1621]] р. вели активну боротьбу, стримуючи просування турецькогоосманського війська до [[Хотин]]а, поблизу якого був укріплений табір польсько-шляхетського війська Речі Посполитої. Після скинення з гетьманства Я. Бородавки і обрання гетьманом П. Сагайдачного [[козацьке військо]] (в складі його було 700 донських козаків), відбиваючи безперервні атаки турецькогоосманського авангарду, 1 вересня [[1621]] р. з'єдналося під [[Хотин]]ом з польсько-шляхетським військом Речі Посполитої. З 2 вересня [[1621]] р. ворог почав штурмувати укріплені табори козацького і польсько-шляхетського військ Речі Посполитої. В останньому, генеральному штурмі 28 вересня, коли турецькимосманським силам вдалося оволодіти польсько-шляхетськими укріпленнями Речі Посполитої, козацьке військо ударами з флангів розгромило ворога. Побоюючись остаточного знищення своїх військ, султан змушений був припинити воєнні дії і укласти [[Хотинський мирний договір|Хотинський мир]] [[1621]] р. Головна заслуга в перемозі над турецькоосмансько-татарськими військами належала українським козакам. Вони своїм безприкладним героїзмом і мужністю врятували польсько-шляхетське військо Речі Посполитої від розгрому й ліквідували небезпеку турецькоосмансько-татарського поневолення руського (українського) і польського народів.

Перемога в Хотинській Війні мала велике міжнародне значення. Вона примусила [[ТуреччинаОсманська імперія|ТуреччинуОсманську імперію]] відмовитися від планів завоювання [[Європа|Європи]]. Розгром під [[Хотин]]ом привів у султанській ТуреччиніОсманській імперії до народного повстання, заколоту [[яничари|яничарів]], ослаблення політичної влади ([[1622]]&nbsp;р. [[Осман ІІ|Османа ІІ]] було вбито яничарами) та до посилення визвольної боротьби слов'янських та арабських народів проти турецькихосманських поневолювачів. Як зазначає Петро Сас:<blockquote>…на полях Хотинської війни вирішувалась не лише доля Речі Посполитої, але й значною мірою і доля християнської цивілізації</blockquote><ref>http://dt.ua/SOCIETY/hotinska_viyna_16201621_rokiv__pamyatati_pro_vsih-94840.html</ref>