Соловей Олег Євгенович: відмінності між версіями

'''Олéг Євге́нович Соловéй''' (*{{ДН|21|2|1970}}, [[Шахтарськ]], [[Донецька область]]) — український [[письменник]], [[критик]], [[літературознавець]]. Засновник і незмінний головний редактор літературно-художнього альманаху «[[Кальміюс]]». Співзасновник Проекту актуальних дискурсів «Простір Літератури» (2016). Засновник і головний редактор наукового альманаху «Стусознавчі зошити» (2016). Кандидат філологічних наук (2000).

Автор поетичних збірок «Місто» (1998), «Марґіналії» (1999), «Фієста інфікованих» (2000), «Осінній хадж» (2001), «Камінний шепіт» (2002), «Аль Катик» (2004), «Конуси і дирижаблі» (2006), «Живі і Мертві» (2007), «Час убивць» (2013); прозових книг «Танок, який виконують всі дівчатка» (2005), «Ельза» (2010); книг літературної критики «Атоми і Порожнеча» (2012), «Оборонні бої» (2013), «Орґазм і відчай» (2016), «Бич Божий» (2016), «Утрачений погляд» (20152016); численних статей із історії української літератури XX століття та з проблематики сучасного літпроцесу. Засновник і головний редактор журналу «[[Кальміюс]]» (1998). Учасник літугрупування «OST», член [[АУП]]; лауреат [[літературний конкурс видавництва «Смолоскип»|конкурсу видавництва «Смолоскип»]] 1999 року; лауреат премії журналу «Кур'єр Кривбасу» (2009); лауреат літературної премії ім. Бориса Нечерди (2013, за збірку «Час убивць»).