|
== XVIII–XIX століття ==
У [[18 століття|18 ст.]] Гетьманщина і Запоріжжя мусили брати участь у війнах РосіїРосійської імперії з ТуреччиноюОсманською імперією [[1735]]–[[1739]], [[1768]]–[[1774]], [[1787]]–[[1791]], які спричинили витиснення Оттоманської Імперії з Півдня України. 1774 звільнено трикутник у нижньому межиріччі [[Дніпро]]—[[Південний Буг|Буг]], а Кримське ханство здобуло незалежність від ТуреччиниОсманської імперії. ([[Кючук-Кайнарджійський мирний договір]]). Після знищення Запорізької Січі (1775) частина запорожців подалася до ТуреччиниОсманської імперії (в північному Добруджі), де заснувала [[Задунайська Січ|Задунайську Січ]], що як організована військова одиниця проіснувала до [[1828]] року. У 1783 Росія [[анексія|анексувала]] Кримське ханство, а 1791 Ханську Україну між долинами Бугу і Дністра ([[Ясський мирний договір|Ясський договір]]). Після ліквідації турецькоосмансько-татарських володінь на північ від Чорного моря. ТуреччинаОсманська імперія припинила бути сусідом України.
У 1774 [[Австрія]], з нагоди російсько-турецької війни, захопила [[Буковина|Буковину]], яка доти входила до складу Молдавії і перебувала під зверхністю ТуреччиниОсманської імперії понад два з половиною століття.
У [[19 століття|19 ст.]] тривали далі [[російсько-турецькі війни]]: 1806–1812 (російське захоплення [[Бесарабія|Бесарабії]]), 1828–1829, 1853–1856 ([[Кримська війна]]), 1877–1878, в яких українці брали участь на боці Росії, сприяючи визволенню поневолених балканських народів. Під впливом польських емігрантів, на чолі з князем [[Чарторийський Адам|Адамом Чарторийським]], були спроби організувати, за допомогою ТуреччиниОсманської імперії, протиросійський рух. У середині [[19 століття|19 ст.]] туркофільськуосманофільську політику провадив [[Михайло Чайковський]], учасник польського повстання 1831 року, який з 1848 перебував у Стамбулі, прийнявши турецькеосманське підданство та [[іслам]], змінивши своє прізвище на Садик-Паша. Він переконав турецькийосманський уряд у доцільності створення у складі турецькоїосманської армії козацьких формацій («султанські козаки») з українських поселенців у північному Добруджі, які взяли участь у Кримській війні. Ці полки існували до 1861 року. Українські добровольці брали участь у боротьбі південніх слов'ян ([[серби|сербів]] і [[болгари|болгар]]) проти турецькогоосманського панування у 1875—77, а населення України зібрало чималі фонди й організувало медичну допомогу.
== XX століття ==
|
