|
Помер видатний вчений у Києві 3 травня 1999 року.<br/>
Першим серед його учнів та послідовників був його син [[Антомонов Михайло Юрійович]], який також став науковцем.
== Наукова і творча діяльність ==
Юрій Антомонов одним з перших зрозумів перспективи молодої науки кібернетики, яку радянські партократи, разом з генетикою, довгі роки забороняли, як буржуазну, і затримували у розвитку. Але прогресивні науковці відстояли й розвинули нові наукові методи. Співробітники Антомонова згадують: <br/>
«Академік В.М. Глушков свого часу вважав, що зважаючи на особливу важливість і специфічні особливостей організму людини, насамперед його
мозку, доцільно виділити в особливий розділ кібернетики біологічну кібернетику. Академік Н.М. Амосов підкреслював, що біологічна
кібернетика - розділ кібернетики, який вивчає закони зберігання,
переробки і передачі інформації в біологічних системах. У 1962 в Академії наук України на базі Обчислювального центру був організований Інститут кібернетики АН України. У цьому ж році в його структурі був створений відділ біокібернетики на чолі з академіком Н.М. Амосовим, а також структурний підрозділ, що займається проблемами застосування математичних і технічних методів дослідження біологічних процесів, очолюваний професором Ю.Г. Антомоновим. Цей рік можна вважати початком розвитку біологічної та медичної кібернетики, а також
математичного моделювання в біології та медицині, як основного
методу дослідження»<ref> рос.: '' А.Б Котова, С.И.Кифоренко, В.М.Белов. '' Математическое моделирование в биологии и медицине: становление и развитие.// Кибернетика и вычислительная техника, 2013, вып.174, стр.48</ref><br/>
Юрій Гурійович Антомонов охоплював широкий спектр наукових досліджень. Він вів наукову діяльність у галузі розробки методів оптимізації систем керування технічними об’єктами; математичних досліджень закономірностей нейродинаміки; розробляв основи теорії відкритої системи здоров’я людини та інші важливі напрямки, які згодом знайшли послідовників.<br/>
Як особистість він був непересічною людиною і мав своєрідний світогляд, який сформував на основі вивчення стародавньої східної філософії. Так, він став одним з консультантів відомого у свій час фільму «Індійські йоги. Хто вони?»( режисер [[Серебреников Альмар Олександрович| А. Серебреников]], [[Національна кінематека України | Київнаукфільм]], 1970).<br/>
Свої погляди він виклав у філософському есеї «Роздуми про еволюцію матерії»<ref> рос.: ''Антомонов Ю.Г. '' Размышления об эволюции материи.// Москва, 1976.</ref> Він виховував самостійність і незалежність думки у всіх, з ким спілкувався. Серед його учнів були не тільки науковці. Так, студентка [[Голуб Олена Євгенівна| О.Голуб]], яка писала дипломну роботу в Інституті кібернетики під керівництвом Ю.Антомонова, стала художницею і мистецтвознавцем. Його молодший співробітник [[Плющ Леонід Іванович | Леонід Плющ]] став відомим у світі правозахисником і літературознавцем. У своїх мемуарах він, попри розбіжності у поглядах, відмітив чесність і сміливість Антомонова, який один з небагатьох впливових на той час осіб, підписав лист-зверненння на захист прав людини, за що виступав Л.Плющ, і через що зазнав репресій.<ref>''[[Плющ Леонід Іванович | Леонід Плющ]] ''. У карнавалі історії. Свідчення —.К.:Факт, 2002 .</ref><br/>
Наприкінці життя вчений підготував до публікації філософські прозові твори. Вони побачили світ вже після смерті Юрія Антомонова, завдяки старанням люблячих нащадків: сина Михайла і невістки [[Козак Людмила Михайлівна | Людмили Козак]]. <ref>''Ю.Антомонов''. Воспоминание о тонкой материи. —Ужгород, 2001</ref>.
== Примітки ==
| 