Вікіпедія

Мішель де Монтень: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
стиль
Рядок 135:
Монтень подорожував заради власного задоволення. {{початок цитати}} Якщо я минув щось гідне уваги, то вертаюся назад: кожна дорога для мене однаково добра: я не накреслюю собі непорушної лінії, ні прямої, ні кривої. (…) Тіло у мене гнучке і податливе, і вподобання такі прості, як тільки можна. Різниця звичаїв між одним і другим народом завдає мені лише втіхи одміни. Кожний звичай має свою рацію.<ref>''Essais'', III, 9, p. 1191, Укр. переклад: Проби, т. III, IX, с. 221</ref>{{кінець цитати}} Особливо його цікавили зустрічі з різними людьми, завдяки яким можна було б шліфувати свій розум, це були переважно представники місцевої влади, вчені та релігійні діячі різного спрямування (однією з цілей подорожі було проведення широких спостережень про вірування людей). При цьому Монтень не особливо переймався шедеврами мистецтва чи красотами природи.
 
У вересні [[1581]] року в банілазні міста [[Лукка]] він одержав звістку про своє обрання мером [[Бордо]], після чого вирішує повернутися на батьківщину.
 
==== Мер Бордо ====
Рядок 141:
Повернувшись до свого замку, Монтень знайшов лист від [[Генріх III|Генріха III]], в якому той вітав його з обранням мера й просив негайно перейняти на себе ци обов'язки. «І ви зробите річ, яка буде мені приємною, а протилежне мені надзвичайно не сподобалось би»<ref>Grün, ''La Vie publique de Michel de Montaigne'', Paris, 1855</ref>,&nbsp;— додав король.
 
Очевидно кандидатура Монтеня була підтримана через те, що він був вже відомий, як вмілий переговірник, позитивно сприймалася його поміркованість, чеснітьчесність, позапартійність та добрі стосунки з [[Генріх III|Генріхом III]] та Генріхом Наваррським, який і запропонував його на цю посаду.
 
Під час свого мандату Монтень розгорнув широку діяльність, спрямовану на збереження миру в місті, незважаючи на постійні протистояння між католиками і протестантами, на брак єдності в міському парламенті та складним політичним стосункам між королем Франції, якого на місці представляв маршал Матіньйон, та королем Наварри, який владарював у цій провінції.
Рядок 150:
 
==== Останні роки ====
Збагатившись новим життєвим досвідом, Монтень невдовзі взявся за написання третьої книги своїх «Проб». Проте спокою годі було знайти, Франція знову опинилася на порозі війни: [[Генріх III]] вступив у союз з [[Генріх I де Гіз|Генріхом де Гізом]], лідером Католицької ліги, проти [[Генріх IV (король Франції)|Генріха Наваррського]], розв'язавши таким чином восьму громадянську війну. У липні 1586 року 20-ти тисячна королівська армія почала облогу [[Кастійон-ла-Батай|Кастійона]], оборону якого тримав [[Анрі де Ла Тур д'Овернь де Буйон|де Тюренн]]. Монтень безпосередньо відчував війну, оскільки Кастійон знаходиться за 8&nbsp;км від його замку: «Частина ворогів знаходиться біля міїхмоїх воріт, а інша частина&nbsp;— мародери, ще гірші вороги<ref>''Essais'', III, 12, p. 1256</ref>.» Монтень не відгукнувся на заклик до аристократії битися на стороні короля. Відмова Монтеня від участі у збройному конфлікті видавалася підозрілою для обох сторін. А в серпні в районі протистояння з'явилася [[чума]]. А 1 вересня Кастійон було взято. Тікаючи від чуми, Монтень разом з матір'ю, дружиною і дочкою покинув свій замок. Протягом шести місяців Монень поневірявся по друзях, які не завжди гостинно його приймали. У березні 1587 року він повернувся у свій замок, сплюндрований внаслідок війни й епідемії. У квітні де Тюренн відвойовиєвідвойовує назад Кастійон. А після перемоги під [[Кутрас]]ом, 23 жовтня 1587 року у замок до Монтеня на два дні прибув сам [[Генріх IV (король Франції)|Генріх Наваррський]].
 
У січні 1588 року 55-річний Монтень вирушив до Парижа з метою публікації своєї книги. Водночас він отримав доручення від короля Наварри та [[Жак II де Гойон|маршала де Матіньйона]] (його старший син супроводжував Монтеня) провести перемовини з Генріхом III. Подорож була доволі неспокійна. Біля [[Ангулем]]а Монтень був заарештований і пограбований протестантами, які звільнили його лише після втручання принца [[Генріх I Бурбон Конде|Конде]]. До Парижа Монтень прибув 18 лютого. Англійські й іспанські посли губилися в здогадах про причину візиту Монтеня й вирішили, що йдеться про якусь таємну місію, наприклад, про військовий альянс з Католицькою лігою. Як відомо, Монтень завжди тримав у секреті всю свою дипломатичну діяльність.
Рядок 167:
Монтень помер у своєму замку [[13 вересня]] [[1592]] року, у віці 59 років. Не збереглося жодного прямого свідчення про його смерть. Проте існують три листи його друзів, які хоч і не були присутні в останні хвилини життя Монтеня, переказують свідчення про те, що він помер «щасливо» й «у спокою». Зі свідчення поета Етьєна Паскьє відомо, що Монтень страждав на рак горла й в останні три дні свого життя не міг говорити. Монтень письмово запросив до своєї кімнати дружину та кількох сусідів і помер під час служби божої, що відправлялася біля його ложа.
 
За заповітом, вдова Монтеня перевезла його тіло до Бордо й поховала в церкві ордену [[фельянтинці]]в. Серце Монтеня залишилося в родинній церкві Сен-Мішенль де Монтень. Під час зруйнування монастиря [[фельянтинці]]в, попіл Монтеня було перевезено на цвинтар монастиря картезіанців. Через рік після смерті Монтеня його вдова замовила скульпторові Бартелемі Прієру монументальний [[кенотаф]], який 1886 року був урочисто перевезений у великий веситбюльвестибюль філологічного факультету Університету Бордо, де зараз знаходиться [[Музей Аквітанії]]. Згодом кенотаф був переміщений в інший зал музею. Попіл філософа разом з попелом ченців-фельянтинців було перепоховано в стіні Музею Аквітанії.
 
<gallery mode="packed" perrow="5" widths="200" heights="200">
Рядок 180:
 
=== Видання «Проб» ===
[[Файл:Montaigne Essais Manuscript.jpg|thumb|Знаменитий примірниикпримірник видання 1588 року, відомий, як Бордоський примірник, в якому автор робив численні виправлення й доповнення аж до своєї смерті в 1592 році. Тривалий час Бордоський примірник розглядали, як останню «літературну волю» автора.]]
* '''Оригінальні видання''' :
** ''Essais'', livres I et II, Bordeaux, Simon Millanges, 1580.
Рядок 195:
 
* '''Коментовані видання''' :
** ''Essais'', éd. Villey-Saulnier (відтворення Бордоського примірника), Paris, PUF, 1965 (перевидання в 2 томах, 1978) avec notices, notes et répertoire des sources par P.Villey. Коментарі П. Вілле, дисертациядисертація якого «Джерела еволюції Проб» (''Les sources et l’évolution des Essais'', 1933), залишається однією з найавторитетніших розвідок про «Проби» Монтеня. Перевидання в серії Quadrige, PUF, 2004.
** ''Essais'', éd. J.Balsamo, C.Magnien-Simonin et M.Magnien (відтворення посмертного видання 1595 року, опублікованого Марі де Гурне), [[Bibliothèque de la Pléiade]], [[Gallimard]], 2007
 
Рядок 245:
* [http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=302 Віталій Святовець. Мішель де Монтень про форми деталізаціїї в житті і творчості.]
* [http://newacropolis.org.ua/ua/interesting/phylosophy/index.php?DETAIL=3231 Головне про філософів: Мішель де Монтень // «Новий Акрополь»]
 
{{DEFAULTSORT:Монтень Мішель}}
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Мішель_де_Монтень