Діатессарон: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Magistrik (обговорення | внесок)
Magistrik (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 1:
'''Діатессарон''' ([[Давньогрецька мова|дав.-гр.]] Διὰ τεσσάρων, дослівно: «через чотири»<ref>Мецгер, 2001, с. 115</ref>, [[Сирійська мова|сир.]] ܐܘܢܓܠܝܘܢ ܕܡܚܠܛܐ, Ewangeliyôn Damhalltê - «Євангелія змішаних [читань]»), - назва [[Євангеліє|євангельської]] гармонії, складеної в останній третині II століття [[Татіан|Татіаном]] , мабуть, у [[Рим|Римі]]. Представляв собою єдине оповідання про [[Ісус Христос|Ісуса Христа]], складене на основі хронологічної канви [[Євангеліє від Івана|Євангелії від Івана]], з додаванням матеріалу інших [[Синоптичні Євангелії|синоптичних Євангелій]] і, ймовірно, [[Апокрифічна література|апокрифів]] («Євангеліє Євреїв»), виключаючи при цьому повтори і узгоджуючи паралельні місця. Діатессарон набув значного поширення по всьому християнському світі; до V століття він був стандартним текстом [[Сирійська православна церква|Сирійської церкви]], і використовувався ще кілька століть потому. Імовірно, перші переклади Євангелія на сирійський, латинський і вірменська мови були зроблені саме з Діатессарону; в Європі євангельські гармонії створювалися і переписувалися аж до початку XV століття. Однак, в силу ряду причин, оригінальний текст Діатессарону не зберігся, єдиний короткий фрагмент (14 рядків грецького тексту) III століття виявлений при розкопках 1933 року в [[Дура-Европос]]. Свідоцтва Діатессарону найкраще збереглися на Сході (арабський, вірменський та персидський переклади із сирійської мови). Західна латинська традиція, імовірно, також зберегла деякі Татіанові читання.
 
Діатессарон - одне з найважливіших свідчень побутування текстів [[Новий Завіт|Нового Завіту]] у II столітті; його текст зберігає сліди ранньохристиянської традиції, відкинутої при формуванні євангельського канону. Реконструкція тексту надзвичайно ускладнена, ведуться дискусії щодо початкової мови укладання гармонії (давньогрецька або сирійська) і богословських особливостей тексту. Видання вірменського, арабського і латинського тексту гармонії виходили з XIX століття, в 1967 році опублікована реконструкція імовірного сирійського тексту.