Мистецтвознавство: відмінності між версіями

В мистецтвознавчу полеміку втутились пристрасні представники [[романтизм]]а, ідейної течії, що протистояла емоційній холодності і застиглій нормативності [[класицизм]а. Теоретики класицизма виходили з доктрини, що ідеал вже був досягнутий у мистецтві Стародавньої Греції і Стародавнього Рима. Завдання — лише наслідувати форми, вироблені греками та римлянами, всі ці колони, портики[[портик]]и, фронтони[[фронтон]]и, ясні і спрощені плани та прямі кути. Теоретики романтизма оголосили вартими уваги і наукового дослідження усі мистецькі здобутки всіх попередніх епох, а не тільки канонізованих греків, римлян та майстрів італійського [[відродження]]. В історію митецтва і мистецтвознавство повернули раннє [[середньовіччя]], добу романики і [[Готика|готики]], місцеві варіанти [[бароко]] і [[рококо ]].

Згодом прийшов новий етап досліджень мистецтва мусульманських країн, китая[[Китай|Китая]], [[Японія|Японії]], доколумбових цивілізацій. Найціннішими уцьомуу цьому процесі були практичні спроби західноєвропейців не тілкитільки вивчення істріїісторії мистецтва неєвропейських народів, скільки спроби рятування і вивезення творів мистецтва у європейський культурний простір з небезпечних регіонів військових конфліктів, безглуздого нищення релігійними фанатиками тощо. Останні руйнівні процеси тривають донині...