Старак Теодозій Васильович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
[[Зображення:Starak.jpg|200px|right|thumb|Теодозій Старак]]
[[Зображення:Starak.jpg|200px|right|thumb|Теодозій Старак]]'''Теодозій Васильович Старак''' (нар. [[12 серпня]] [[1931]] в с. [[Межибрід]] біля [[Сянок]]а, пом. [[1 жовтня]] [[1999]] у [[Львів|Львові]]) — український [[дисидент]], громадський діяч і [[дипломат]]. Перший [[посол]] незалежної України у Польщі (1991).▼
▲
Теодозій Старак народився на Лемківщині, син Василя Старака — діяча українського суспільно-освітнього товариства ''[[Просвіта]]''.▼
==Життєпис==
▲
У березні 1945 на початковому етапі вирівнювання кордонів був депортований із родиною до Львова. У листопаді 1949 року заарештований [[НКВС]] як син ворога народу і учасник самоосвітніх гуртків у школі. Після короткого слідства засланий до концентраційного табору — (лаґеру) в Караганді. Після шести років лаґеру і заслання, у межах хрущовської амністії повертається до Львова. У 1956—1961 роках навчався на факультеті славістики Львівського університету, отримав фах польського [[філолог]]а. Відтак працював у Львівському університеті, брав участь у русі шестидесятників — молодого покоління української інтелігенції, яке активізувалося в часи відлиги після XX і XXII з'їздів [[КПРС]]. Найважливішими постатями того покоління були також [[Дмитро Павличко]], [[Стус Василь Семенович|Василь Стус]], [[Драч Іван Федорович|Іван Драч]], [[Чорновіл В'ячеслав Максимович|В'ячеслав Чорновіл]], [[Горинь Богдан Миколайович|Богдан Горинь]], [[Михайло Горинь]] і [[Лук'яненко Левко Григорович|Левко Лук'яненко]]. Левко Лук'яненко, [[юрист]], за організацію підпільної партії — Української Робітничо-Селянської Спілки був засуджений у 1961 до смертної кари (покарання було пом'якшене до п'ятнадцяти років ув'язнення, які він відбув повною мірою).
Теодозій Старак у 1965 році був звільнений з роботи та заарештований разом із Богданом і Михайлом Горинями на хвилі арештів української інтелігенції, одночасній із показовим процесом [[Даніель Юлій Маркович|Даніеля]] і в Москві. Після виходу на волю утримувався з принагідних занять, зокрема як сільський [[учитель]] (с
Після розпаду СРСР та здобуття Україною незалежності (1991) став першим дипломатичним представником незалежної української держави в Польщі у ранзі повіреного у справах — ''charge d'affaires''. Він організував дипломатичне представництво від основ — значною мірою за власні кошти — звідси прізвисько літаючого амбасадора (адже він не мав навіть власного водія). Після підвищення ранги дипломатичних представництв Польща та України до рівня Посольств — до квітня 1998 року перший радник Посольства України у Польщі (перший заступник посла).
Рядок 17 ⟶ 20:
== Бібліографія ==
*''Słownik polsko-ukraiński'', Львів 1998; ISBN 5-7773-0884-8
== Посилання ==
| |||