Відкрити головне меню

Зміни

м
нема опису редагування
Житіє св. Григорія описано [[Агафангел Вірменський|Агафангел]]ом, письменником [[IV століття]], легендарним автором історії навернення Вірменії в [[християнство]]. Окрім житія в книзі Агафангела є збірник 23 проповідей, що приписують св. Григорію Просвітителю, через що цю книгу називають також «Книгой Грігоріса» чи «Вченням Просвітителя» (вірм. «Вардапетутюн»).
 
В книзі розповідається, що батько Григорія, Апак (Анак), підкуплений [[Персія|перським]] царем, вбив вірменського царя [[Хосров I|Хосрова]] та за це сам поплатився життям; все сімейство його було винищено, окрім молодшого сина, якого годувальниця, християнка, встигла унести на свою батьківщину, в [[Кесарія Каппадокійська|Кесарію Каппадокійську]]. Там хлопчик був хрещений ім'ям Григорій і отримав християнське виховання. Вступивши у шлюб, він скоро розлучився з дружиною: вона пішла в монастир, а Григорій вирушив до [[Стародавній Рим|Риму]] і там поступив на службу до сина Хосрова, Тірідата ([[Трдат III]], [[287]]–[[330]] рр.), бажаючи старанною службою загладити провину свого батька. Прибувши до [[Вірменія|Вірменії]] в [[287]] році в супроводі римських легіонів, Трдат повернув собі батьківський престол. За сповідування християнства Трдат звелів кинути Григорія [[Хор Вірап|в каземати або колодязь]] [[Арташат]]у (Артаксата), де він був в ув'язненні близько 15 років, його підгодовувала благочестива жінка. Тим часом Тірідат впав у божевілля, але був зцілений Григорієм, після чого в [[301]] р. хрестився і проголосив християнство державною релігією у [[Вірменія|Вірменії]]. У [[302]] р. Григорій був висвячений на [[єпископ]]а від єпископа Леонтія Каппадокійського в Кесарії, після чого він будує храм у місті [[Вагаршапат]]і — столиці царя Трдата III. Храм був названий [[Ечміадзін]], що в перекладі означає «зійшов Єдинородний» (тобто [[Ісус Христос]]), який, за переказами, особисто вказав Григорію місце для будівництва храму. У [[325]] р. ГригорійГригорія бувбуло запрошенийзапрошено на [[Перший Нікейський собор|Перший Вселенський Собор в Нікеї]], але, не мавмаючи можливості поїхати самособисто, івін відправив туди свого сина Арістакеса, який, разом із ще одним посланником на ім'я Акрітіс, привіз до Вірменії Нікейські постанови. У [[325]] р. Григорій передав кафедру синові, а сам пішов в усамітнення, де незабаром помер (в [[326]] р.), і був похований у [[Ечміадзін]]і. Вірменське архієпископство довго залишалося в роді Григорія.
 
[[Файл:Stgregoryilluminator.jpg|thumb|Святитель Григорій Просвітитель, ікона [[XIV століття|XIV ст.]], [[Греція]]]]
 
 
Майже тисячу років могила св. Григорія служила місцем поклоніння. На протязіПротягом останніх 500 років мощі св. Григорія зберігалися у вірменській церкві в [[Неаполь|Неаполі]], а [[11 листопада]] [[2000]] р. були передані Католікосу всіх вірмен [[Гарегін II|Гарегіну II]] та наразі зберігається у побудованому в [[2001]] році Єреванському кафедральному соборі Св. Григорія Просвітителя. На місці узилища святого Григорія знаходиться монастир [[Хор Вірап]], в [[Араратська рівнина|Араратській долині]], біля самого державного кордону з [[Туреччина|Туреччиною]]. Назва монастиря в перекладі з [[вірменська мова|вірменського]] означає «глибока яма» ({{lang-hy|Խոր Վիրապ}}).
 
Житіє Григорія було перекладено [[грецька мова|грецькою мовою]] приблизно в кінці [[VI століття]]. В [[X століття|X столітті]] [[Симеон Метафраст]] включив його в свої «Житія святих». З грецького тексту бувбуло зробленийзроблено переклад [[грецька мова|грецькою]], [[грузинська мова|грузинською]] та [[арабська мова|арабською мовами]]. Існує також [[ефіопська мова|ефіопська редакція]], тісно пов'язана з арабським перекладом. Текст житія зберігається також у російській [[Мінея|Минеї]] (пам'ять 30 вер.). Канонізований [[Римсько-католицька церква|Римсько-Католицькою Церквою]] у [[1837]] році за участі папи [[папа Григорій XVI|Григорія XVI]]; пам'ять 1-го жовтня (festa pro aliquibus locis).
 
{{Вірменська апостольська церква}}
151

редагування