Вікіпедія

Фільмографія Адріано Челентано: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
стильові правлення
стиль
Рядок 20:
Починаючи з 1970-х років, партнерками по фільмах, крім дружини&nbsp;— Клаудії Морі, стають: [[Софі Лорен]], [[Моніка Вітті]], [[Елеонора Джорджі]], [[Орнелла Муті]], [[Едвіж Фенек]], [[Кароль Буке]], [[Федеріка Моро]] й інші.<ref>{{cite web|url=http://www.1tv.ru/anons/id=190075|title=Встречайте – Челентано!|date=2009|website= 1tv.ru|publisher=|accessdate=1 березня 2015}} {{ref-ru}}</ref> Зокрема, доводиться працювати у дуеті з такими відомими [[комік]]ами, як [[Ренато Поццетто]], [[Енріко Монтесано]], [[Паоло Вілладжіо]] і американським актором [[Ентоні Квінн]]ом у комедії ''«[[Блеф (фільм, 1976)|Блеф]]»'' ([[1976]]). За постановку цієї картини взявся відомий італійський режисер [[спагеті-вестерн]]ів [[Серджо Корбуччі]], саме за цей фільм Адріано вперше був удостоєний нагороди ''«[[Давид ді Донателло]]»''.
 
6 березня [[1975]]&nbsp;— прем'єра фільму-[[мюзикл]]у ''«[[Юппі-Ду (фільм)|Юппі-Ду]]»'', це друга режисерська робота співака, у головних ролях знялися, крім Челентано, [[Шарлотта Ремплінг]], дружина і діти співака. Для створення картини Челентано залучив до бюджету фільму 420 мільйонів лір, віддавши в заставу свою віллу і землю у [[Монца і Бріанца (провінція)|Бріанці]]. Фільм, який оповідав про пристрасть і смуток головних героїв — мешканців [[Венеція|Венеції]], сприймався глядачами революційним, зображувалися еротичні кадри, сцени абсурдного гумору і дивні фантазії. ''«Юппі-Ду»'' мав великий успіх, 1976 року картину представили на 28-му [[Каннський кінофестиваль|Каннському кінофестивалі]], де його нагороджено ''«Срібною пальмовою гілкою»'' за кращунайкращу музику.<ref>{{cite web|url=http://www.kinopoisk.ru/film/24974/|title=Поторопись, пока не вернулась жена|date=|website= kinopoisk.ru|publisher=|accessdate=8 квітня 2015}} {{ref-ru}}</ref>
 
[[1978]]&nbsp;— вихід автобіографічного фільму ''«[[Безумство Джеппо]]»'', у ньому Челентано представив себе глядачам таким, яким він бачить себе сам — знаменитим естрадним співаком, що знемагає під тягарем слави.<ref>{{cite web|url=http://kox.su/bezumec-dzheppo-1978.html|title=Безумец Джеппо|date=|website= kox.su|publisher=|accessdate=8 квітня 2015}} {{ref-ru}}</ref> У тому ж році починається новий етап у кінокар'єрі Адріано&nbsp;— співпраця з дуетом комедійних сценаристів [[Кастеллано і Піполо]], протягом якої вийдуть 8 комедій. Першими їхніми роботами стають фільми ''«[[Дядько Адольф на прізвисько Фюрер]]»'' і ''«[[Оксамитові ручки]]»'', що зібрав виторг у 2,5 мільярда лір і отримав дві нагороди ''«Давид ді Донателло»'' за кращунайкращу чоловічу роль і продюсування.
 
=== 1980-ті роки ===
Рядок 300:
В четвер увечері 20 жовтня 2005 року на телеканалі [[Rai 1]], Челентано відкрив своє чергове щотижневе музично-соціально-політичне телешоу&nbsp;— ''«[[Рок-політика|Рок-політик]]» (італ. «Rockpolitik»)'', протягом якого співак виконав 28 пісень зі свого репертуару різних років. Всього вийшло 4 двогодинних серій, з середнім рейтингом перегляду у 46-47% аудиторії (близько 10-12 мільйонів глядачів).<ref>{{cite news |url=http://e-news.com.ua/ru/show/105839.html|title=Челентано провоцирует Берлускони|date= 2005|website= e-news.com.ua|publisher= Ерік Йожеф|accessdate=22 жовтня 2014}} {{ref-ru}}</ref> За участь у проекті Челентано отримав гонорар у 1,4 мільйони [[євро]] (по 350 тис. за серію).<ref>{{cite news |url=http://www.show-master.ru/categories/270rockpolitik.html|title=Rockpolitik|date= 2005|website= show-master.ru|publisher= Майкл Кларк|accessdate=29 березня 2015}} {{ref-ru}}</ref> Цього разу гостями Адріано вперше стають: [[Жерар Депардьє]], [[Джанна Нанніні]], [[Франко Баттіато]], [[Валентіно Россі]], [[Патті Сміт]], [[Лоредана Берте]], [[Ерос Рамаццотті]], [[Карлос Сантана]]; гурти ''«[[Sud Sound System]]»'', ''«[[Subsonica]]»'', ''«[[Eurythmics]]»'', ''«[[Negrita]]»'' й інші. Співведучою співака на цей раз стала акторка-фотомодель [[Луїза Ранієрі]], також були запрошені крім [[Тео Теоколі]], гумористи [[Антоніо Корнаккіоне]] і [[Мауріціо Кроцца]]. Кульмінацією шоу стала друга серія, що привернула увагу рекордних 12 мільйонів глядачів, протягом якої Челентано разом з актором-[[комік]]ом [[Роберто Беніньї]] написав сатирично-іронічний лист до прем'єр-міністра з вимогою його відставки, назвавши «корупцьоні», що викликало особливу образу прем'єр-міністра:<ref>{{cite web |url=http://massmediumblog.com/2011/05/02/pismo-chelentano-protiv-berlusconi/?lang=ru|title=Письмо Челентано против Берлускони: Интерес только в России|date= 2005|website= massmediumblog.com|publisher= |accessdate=22 жовтня 2014}} {{ref-ru}}</ref> {{text|«Програма Челентано — лише останній епізод тієї атаки, яку ЗМІ ведуть з 2001 року на уряд і його голову» — Сільвіо Берлусконі <ref>{{cite news |url=http://www.newsru.com/world/25oct2005/celentano.html|title=Челентано сделал из Берлускони клоуна в прямом эфире|date= 2005|website= newsru.com|publisher= |accessdate=22 жовтня 2014}} {{ref-ru}}</ref>}}
 
Попри успіх телешоу, 11 листопада вийшла остання серія скандального ''«Rockpolitik»'', не зважаючи на це передачу було нагороджено премією ''«Ideona»'' як кращенайкраще ''«Live Event Show»''. [[20 листопада]] [[2006]]-го вийшла однойменна книга, присвячена цій передачі. Через тиждень після цієї події&nbsp;— [[2 грудня]], співак взяв участь у програмі ''«Che tempo che fa»'' на каналі [[Rai 3]], що зібрала аудиторію в 6,2 мільйона глядачів, де обговорив з журналістом [[Фабіо Фаціо]] невдачу з закритим телешоу і виконав три пісні.
 
26 листопада 2007 на телеканалі [[Rai Uno]] вийшло нове шоу Адріано Челентано&nbsp;— ''«[[La situazione di mia sorella non e buona]]»''. Програма була знята в студії звукозапису, побудованої в аудиторії [[RAI]] в [[Мілан]]і. У передачі був інсценований процес запису альбому ''«[[Dormi amore, la situazione non è buona]]»'', а також піднята тема атомних електростанцій і проблем, пов'язаних з цією галуззю енергетики.
Рядок 673:
|rowspan="1"|[[1969]]
|''[[:it:Grolla d'oro|«Золотая чаша»]]
|КращийНайкращий акторський дебют у чоловічій ролі
|''«[[Серафіно]]»
|{{won}}
Рядок 685:
|rowspan="1"|[[1976]]
|Італійський національний синдикат кіножурналістів
|КращийНайкращий [[саундтрек]]
|''«[[Юппі-Ду (фільм)|Юппі-Ду]]»
|{{так|Приз ''«Срібна стрічка»}}
Рядок 691:
|rowspan="1"|[[1976]]
|''«[[Давид ді Донателло]]»
|КращийНайкращий актор
|''«[[Блеф (фільм, 1976)|Блеф]]»
|{{won}}
Рядок 697:
|rowspan="1"|[[1980]]
|''«[[Давид ді Донателло]]»
|КращийНайкращий актор
|''«[[Оксамитові ручки]]»
|{{won}}
Рядок 715:
|Лучшее Live Event Show
|''«[[Francamente me ne infischio]]»''
|Приз ''«Срібна розатроянда»
|-
|rowspan="1"|[[2005]]
|Премія ''«Ideona»
|КращеНайкраще Live Event Show
|''«[[Рок-політик]]»''
|{{won}}
Рядок 725:
== Цікаві факти ==
* Адріано Челентано кілька разів брав участь у зйомках рекламних роликів. У 1980 році він озвучив мультиплікаційний ролик фірми ''«[[Pirelli]]»'', 1987-го артист знявся в рекламі прального порошку німецької фірми ''«Dash»'', а 1995-го&nbsp;— в рекламі компанії державних залізниць Італії ''«Ferrovie dello Stato»''.
* В січні 2013 року, напередодні свого 75-го дня народження, Челентано вирішив піднести шанувальникам невеликий сюрприз, розмістивши у своєму інтернет-блозі раніше не опубліковане відео з кінопроби на роль у фільмі 1965 року знаменитого режисера [[Джузеппе де Сантіс]]а ''«[[Вони йшли на Схід]]»'' (зйомки фільмафільму відбувалися в Україні, біля [[Полтава|Полтави]]). Незважаючи на те, що актор успішно пройшов проби, він не став зніматися в цій картині, оскільки начебто не хотів надовго розлучатися зі своєю дружиною.
* В одному з інтерв'ю Челентано заявляв, що єдиний режисер у якого хотів би знятися&nbsp;— [[Квентін Тарантіно]]. Улюблені актори співака&nbsp;— [[Кларк Ґейбл]] і [[Фред Астер]].
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Фільмографія_Адріано_Челентано