Джеймс Фенімор Купер: відмінності між версіями

| Magnum opus = ''[[Останній з могікан]]''

'''Джеймс Фе́німор Ку́пер''' ({{lang-en|James Fenimore Cooper}}) ([[15 вересня]] [[1789]], Бурлінгтон, штат [[Нью-Джерсі]]—[[14 вересня]] [[1851]], Куперстаун, [[Нью-Йорк (штат)]] — американський письменник-романтик, один із засновників жанру авантюрного роману. Світову славу письменнику принесла [[пенталогія]] "«[[Шкіряна Панчоха]]"», до якої увійшли пригодницькі романи "«[[Піонери (роман)|Піонери]]"», "«[[Останній з могікан]]"», "«Прерія"», "«[[Слідопит]]"» та "«[[Звіробій (роман)|Звіробій]]"».

Джеймса Фенімора Купера називають «американським [[Вальтер Скотт|Вальтером Скоттом]]», тому що він осмислив історію своєї молодої країни. Але не тільки про історію США писав Купер. Його романи розділяються на такі типи: історичні («Шпигун», «Браво», «Кат», «Два адмірали» та ін.); морські («Лоцман», «Червоний корсар», «Пірат» та ін.); сімейні хроніки («Чортів палець», «Землемір», «Червоношкірі»), романи-памфлети («Монікіни»), публіцистичні романи («Додому», «Вдома»). Основним твором Купера вважається [[пенталогія]] про Шкіряну Панчоху (її ще, не зовсім точно, називають циклом «романів про індіанців»). До [[Пенталогія|пенталогії]] про Шкіряну Панчоху входять романи «[http://mreadz.com/new/index.php?id=357591 Піонери]]» (1823), «[[Останній з могікан]]» (1826), «[http://mreadz.com/new/index.php?id=357592 Прерія]» (1827), «[[Слідопит]]» (1840), i «[[Звіробій (роман)|Звіробій]]» (1841).

Багатство дикої природи спровокувало новий підхід. Головним героєм роману «Лоцман» є море, яке Купер знав дуже добре (перш, ніж стати письменником, він зробив кар'єру морського офіцера). Одним із головних героїв [[Пенталогія|пенталогії]] про Шкіряну Панчоху є дика природа американських прерій, могутня стихія, помірятися силою з якою може тільки дуже вольова людина. Такою людиною є слідопит і мисливець Натті Бумпо, якого його друзі-індіанці через незвичні для них чоботи прозвали Шкіряною Панчохою. [[Пенталогія]] показує нам все життя цієї дивної людини, яка приїхала до Америки майже підлітком, тоді, коли континент тільки почав освоюватися, прожила в диких лісах все життя і на старість стала жертвою тієї Америки, якій колись так відважно прокладала шляхи через дику природу. Дружба з індіанцями навчила Натті не боятися природи, яка ніколи не образить того, хто прийшов до неї з добром. А от «нова Америка» з її містечками, кабаками і приватною власністю на землю, відштовхує старого мисливця. Він звик жити полюванням і вбив оленя. Звідки ж йому було знати, що тепер ця земля належить судді Темплю, і там не те що полювати, а навіть і ходити заборонено. Темпль притягує старого до юридичної відповідальності. Його не турбує, що, як би не Шкіряна Панчоха і не індіанці, такі, як Чінгачгук (якого тепер звуть Джон), ніякого Темпльтауна на чолі із Темплем не існувало б. Натті втікає з-під арешту, і старого розвідника лісів, посланця білих до індіанців цькують, наче скажену собаку. Тому що жадібність стала головною рисою «нових американців». Індіанець Джон згадує: «Жили тут наші предки на березі озера, жили мирно… Але прийшли білі й принесли із собою довгі ножі і ром… вони заволоділи нашими лісами; злий дух жив у їхніх бочках із ромом, і вони напустили його на нас». Індіанець Джон і є тим останнім із могікан, якому присвячено однойменний роман.

Купер не був противником цивілізації, але вважав, що вона повинна стверджуватися мирним шляхом, без кровопролиття і масових вбивств. [[Звіробій (роман)|Роман «Звіробій»]] завершується жахливою картиною розправи колоніальних військ над [[Гурони|індіанським племенем гуронів]]. За розправою спостерігає велична й прекрасна природа, але й вона скоро виявиться спаплюженою: прерії перетворяться на пустелі, ліси буде вирубано, чисті джерела пересохнуть, живий світ лісів і степів загине. І зроблять усе це ті, кого Купер назвав «монікінами». Однойменний роман, якого було написано під впливом спадщини англійського сатирика ХVІІІ ст. [[Джонатан Свіфт|Джонатана Свіфта]], розповідає про дві різні породи мавп: Високоплигаючих і Низькоплигаючих. Мавпи створили власні суспільства, які письменник і досліджує. Високоплиги мають довгий хвіст і дуже люблять шанувати традиції. Вони поклоняються трону і королю. У Низькоплигів хвіст короткий, але вони жирніші і міцніші. За Високоплигами і Низькоплигами легко впізнаються англійці з їхніми непохитними традиціями і американці з їхніми проблемами. «Дослідник» приходить до висновку: між довгохвостими і короткохвостими мавпами особливої різниці не існує. Тому що, як перше, так і друге співтовариство має єдину релігію, втіленням якої є Великий Грошовий Інтерес. І тому, настільки колись різні тварини, перетворилися на єдиний вид — вид «монікіна» (від англ. man — людина + monkey — мавпа + money — гроші).

[[Українська мова|Українською мовою]] перекладено [[Пенталогія|пенталогію]] Купера про Шкіряну Панчоху: [http://mreadz.com/new/index.php?id=103828 «Звіробій»], [http://mreadz.com/new/index.php?id=357590 «Останній з могікан»], «Слідопит, або Суходільне море», [http://mreadz.com/new/index.php?id=357591 «Піонери, або Біля витоків Саскуеханни»], [http://mreadz.com/new/index.php?id=357592 «Прерія»].