|
Житіє св. Григорія описано [[Агафангел Вірменський|Агафангел]]ом, письменником [[IV століття]], легендарним автором історії навернення Вірменії в [[християнство]]. Окрім житія в книзі Агафангела є збірник 23 проповідей, що приписують св. Григорію Просвітителю, через що цю книгу називають також «Книгой Грігоріса» чи «Вченням Просвітителя» (вірм. «Вардапетутюн»).
В книзі розповідається, що батько Григорія, Апак (Анак), підкуплений [[Персія|персидськимперським]] царем, вбив вірменського царя [[Хосров I|Хосрова]] та за це сам поплатився життям; все сімейство його було винищено, окрім молодшого сина, якого що годувальниця, християнка, встигла унести на свою батьківщину, в [[Кесарія Каппадокійська|Кесарію Каппадокійську]]. Там хлопчик був хрещений ім'ям Григорій і отримав християнське виховання. Вступивши у шлюб, він скоро розлучився з дружиною: вона пішла в монастир, а Григорій вирушив до [[Стародавній Рим|Риму]] і там поступив на службу до сина Хосрова, Тірідата ([[Трдат III]], [[287]]–[[330]] рр.), бажаючи старанною службою загладити провину свого батька. Прибувши до [[Вірменія|Вірменії]] в [[287]] році в супроводі римських легіонів, Трдат повернув собі батьківський престол. За сповідування християнства Трдат звелів кинути Григорія [[Хор Вірап|в каземати або колодязь]] [[Арташат]]у (Артаксата), де був в ув'язненні близько 15 років, якого підгодовувала благочестива жінкою. Тим часом Тірідат впав у божевілля, але був зцілений Григорієм, після чого в [[301]] р. хрестився і проголосив християнство державною релігією у [[Вірменія|Вірменії]]. У [[302]] р. Григорій був висвячений на [[єпископ]]а від єпископа Леонтія Каппадокійського в Кесарії, після чого будує храм у місті [[Вагаршапат]]і — столиці царя Трдата III. Храм був названий [[Ечміадзін]], що в перекладі означає «зійшов Єдинородний» (тобто [[Ісус Христос]]), який, за переказами, особисто вказав Григорію місце для будівництва храму. У [[325]] р. Григорій був запрошений на [[Перший Нікейський собор|Перший Вселенський Собор в Нікеї]], але не мав можливості поїхати сам і відправив туди свого сина Арістакеса, який, разом із ще одним посланником на ім'я Акрітіс, привіз до Вірменії Нікейські постанови. У [[325]] р. Григорій передав кафедру синові, а сам пішов в усамітнення, де незабаром помер (в [[326]] р.), і був похований у [[Ечміадзін]]і. Вірменське архієпископство довго залишалося в роді Григорія.
[[Файл:Stgregoryilluminator.jpg|thumb|Святитель Григорій Просвітитель, ікона [[XIV століття|XIV ст.]], [[Греція]]]]
|
