Вікіпедія

Т-28: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
стильові правлення
вікіфікація
Рядок 68:
|швидкість по шосе = 42
|швидкість по перетятій місцевості = 20-25
|запас ходу по шосе = 180–190180—190
|запас ходу по перетятій місцевості = 120–140120—140
|питома потужність = 17,7
|питомий тиск на ґрунт = 0,62
Рядок 80:
}}
 
'''Т-28''' — трибаштовий радянський [[середній танк]] міжвоєнного періоду. Розроблений в 1930–19321930—1932 роках інженерами танко-тракторного конструкторського бюро ВОАО під загальним керівництвом С. А. Гінзбурга. Т-28 є першим в СРСР середнім танком, запущеним в масове виробництво. У період з 1933 по 1940 рік ленінградським Кіровським заводом було випущено 503 екземпляра Т-28.
 
== Загальний опис ==
Рядок 110:
Але, незважаючи на перші успіхи, освоєння Т-28 у виробництві йшло повільно та стикалося з великою кількістю труднощів. Перше держзамовлення Управління механізації та моторизації РСЧА, видане 1933 року, передбачало випуск 90 танків Т-28. Завод же до кінця року з великими труднощами зміг зібрати 41 машину.{{sfn|g=Л|Коломієць, Мощанский|2001|с=10}} Для виправлення ситуації була проведена капітальна модернізація цеху МХ-2, в якому збиралися Т-28, необхідні верстати та обладнання були замовлені за кордоном. Крім того, восени 1933 року на заводі було організовано спеціалізоване танкове [[Конструкторське бюро|КБ]], що отримало назву СКБ-2, першим завданням якого стала доробка Т-28 для прискорення його виробництва. Керівником СКБ-2 в той період був О. М. Іванов.
 
Розгорнути стабільне серійне виробництво вдалося лише в [[1934|1934 р.]], коли закінчилася реконструкція цеху і були налагоджені міцні зв'язки з усіма постачальниками комплектуючих для танка. Проте остаточно креслення та технологія виробництва танків були відпрацьовані лише до початку [[1936|1936 р.]]. До цього часу в конструкцію танка вже було внесено понад 700 дрібних змін. Саме тривалим освоєнням у виробництві пояснюється той факт, що Т-28 випуску 1933–19351933—1935 страждали багатьма «дитячим хворобами» бронетехніки, через що танки затримувалися військовим прийманням, а у військові частини, які вже отримали танки Т-28, доводилося направляти заводські ремонтні бригади.
 
Позитивну роль у розгортанні серійного виробництва відіграв також той факт, що 1936 року цех МХ-2 нарешті звільнили від сторонніх замовлень — до цього він, паралельно з Т-28, виробляв збірку 15- і 75-тонних кранів та пресів, що відволікало і без того нечисленні робочі кадри.{{sfn|g=Л|Коломієць, Мощанский|2001|с=14}}
Рядок 137:
|align="left"|Заводський ремонт танків, шт.|| — ||?||?||?||14||50||24||96<ref group="К">Вказаний тільки ремонт, без врахування екранування танків</ref>|| —
|-
|align="left"|Випуск запасних частин <br/> до танків, тис. рублів.<ref group="К">Виходячи з середньої вартості одного танка Т-28 (248–250248—250 тис. руб.), випуск запчастин за витратами еквівалентний випуску приблизно 89 танків. Враховуючи загальне число виготовлених танків, можна зробити висновок, що виробництво запчастин на Кіровському заводі було достатньо низьким і не забезпечувало в повній мірі потреб армії.</ref>|| — ||500||1000||2172||4000||8200||6530|| — ||22&nbsp;402
|}
 
Рядок 151:
 
=== Броньовий корпус ===
[[Корпус танка]]&nbsp;— коробчатої форми, повністю [[зварювання|зварної]] (з гомогенної броні) або [[заклепкове з'єднання|клепано]]-зварної (з цементованої броні). Клепано-зварні корпуси мали танки випуску кінця 1936&nbsp;— початку 1938 і 1939–19401939—1940 років, в інші роки випускалися танки з повністю зварними корпусами. Протягом 1938 року випускалися танки з корпусами обох типів. Корпус збирався з [[вальцювання|катаних]] бронелистів товщиною від 13 до 30&nbsp;мм, зварених між собою встик. Для збільшення огляду механіка-водія та зменшення мертвого простору перед танком передня частина корпусу була скошена. З метою збільшення захищеності стики верхнього переднього похилого, лобового вертикального та переднього листа днища прикривалися додатковими прутами.
 
Функціонально корпус ділився на чотири відділення: управління, бойове, силове та відділення силової передачі. Бойове відділення відгороджувалося від моторного перегородкою з люком для доступу до двигуна.
Рядок 179:
 
=== Екранування ===
Застосування танків Т-28 у Зимовій війні виявило недостатність їх бронювання, внаслідок чого була розроблена схема додаткового екранування танка. Танки екранували в заводських умовах методом приварювання додаткових бронелистів товщиною 20&nbsp;— 30&nbsp;мм до корпусу танка та башт. Екранування дало змогу довести товщину броні лобових частин корпусу танка до 50&nbsp;— 60&nbsp;мм, а башт і верхньої частини бортів&nbsp;— до 40&nbsp;мм. Це серйозно підвищило захищеність машини, хоча і негативно позначилося на її динамічних характеристиках, оскільки маса танка зросла до 32 тон. [[Екранування (військова справа)|Екранування]] танків проводилося на Кіровському заводі 1940 року. Екрановані танки отримували індекс Т-28Е («екранований»). Планувалося провести екранування всіх що були в наявності машин (понад 400), але, згідно з документами, всього було заекрановано 111 танків, з них 103&nbsp;— повністю і 8&nbsp;— частково.{{sfn|g=Л|Коломієць|2000|с=63}} Більшість екранованих машин надходило в частини Ленінградського військового округу (близько 80&nbsp;%), 15&nbsp;% машин&nbsp;— в Київський ОВО, і лише дві машини&nbsp;— в Західний ОВО.{{sfn|g=Л|Коломієць|2000|с=58, 63}}
 
=== Озброєння ===
Рядок 231:
Для зовнішнього зв'язку всі танки Т-28 оснащувалися [[радіостанція (засіб зв'язку)|радіостанціями]]. На танки ранніх випусків встановлювалася радіостанція [[71-ТК]], що забезпечувала зв'язок на дистанцію в 18&nbsp;— 20&nbsp;км. З [[1935|1935&nbsp;р.]] на танк стали встановлювати радіостанцію 71-ТК-2 із збільшеною до 40&nbsp;— 60&nbsp;км дальністю зв'язку, але через ненадійність (радіостанція постійно перегрівалася) її вже з [[1936|1936 року]] замінили більш досконалою 71-ТК-3, що стала найбільш масовою танковою радіостанцією довоєнних років.
 
На машинах випуску 1933–19351933—1935 років були проблеми з екрануванням електрообладнання, внаслідок чого виникали сильні радіоперешкоди. Пізніше завдяки блокуванню електросхеми за допомогою [[електричний конденсатор|конденсаторів]] від перешкод вдалося позбутися.
 
Більшість Т-28 оснащувалися антеною поручневого типу, лише на танках випуску [[1939]]&nbsp;— [[1940|1940&nbsp;р.]] стали встановлюватися штирові антени.
Рядок 247:
== Основні серійні модифікації ==
* '''Т-28-1'''&nbsp;— передсерійний зразок (1932). Озброєння: 45-мм гармата зразка 1932 і три кулемети ДТ.
* '''Т-28 зразка 1933'''&nbsp;— перший серійний зразок виробництва 1933–19341933—1934 років. Озброєння: 76,2-мм гармата КТ-28 і 4 кулемети ДТ. Випущена 41 машина.
* '''Т-28 зразка 1934'''&nbsp;— основний серійний зразок виробництва 1934–19381934—1938 років. Озброєння: 76,2-мм гармата КТ-28 і 4&nbsp;— 5 кулеметів ДТ. Випущено 266 машин.
* '''Т-28 зразка 1938'''&nbsp;— основний серійний зразок виробництва 1938–19401938—1940 років. Озброєння: 76,2-мм гармата Л-10 та 5 кулеметів ДТ. Випущена 131 машина.
* '''Т-28 зразка 1940'''&nbsp;— танк з конічною головною баштою виробництва 1940 року. Озброєння: 76,2-мм гармата Л-10 та 5 кулеметів ДТ. Випущено 13 машин.
* '''Т-28Е'''&nbsp;— екранований варіант танка Т-28. Екранування раніше побудованих машин проводилася 1940 року. Всього заекранували 111 танків.
Рядок 260:
З метою забезпечення можливості підводного ходіння, корпус танка Т-28ПХ і його озброєння герметизували, а для живлення двигуна повітрям та відведення вихлопних газів під водою встановлювалися спеціальні пристосування. Обладнання було виготовлено в майстернях НДБТ полігону в Кубинці. Випробування танка проводилися у серпні&nbsp;— грудні 1937 року в природних водоймах Московської області. Екіпаж працював в легких водолазних апаратах типу ІПА-2 та ІПА-3. Всього було зроблено 27 заїздів на різну глибину. Загальна тривалість підводного ходіння танка склала 6 год 35 хв, з них 4 год 44 хв&nbsp;— з працюючим двигуном. При цьому тривалість одиничного занурення була доведена до 60 хвилин, а безперервна робота двигуна під водою&nbsp;— до 27.
Однак не обійшлося без НП. 4 вересня 1937 на 18-й хвилині четвертого заїзду, на глибині 2780&nbsp;мм, двигун, що працював до цього нормально, при 1000–11001000—1100 об/хв, став давати перебої, мимовільно змінюючи число обертів. Через 40&nbsp;— 50 секунд в моторному відділенні танка стався вибух. Від різкого перепаду тиску були вирвані кріплення люків водія, правої малої башти, люка навідника головної башти і підмоторного люка, а також порушена герметизація ряду ущільнень жалюзів. У підсумку танк залило водою. На щастя, обійшлося без жертв&nbsp;— екіпаж зумів покинути машину.
 
За результатами випробувань був зроблений висновок, що в цьому виді обладнання підводного ходу має ряд конструктивних недоліків і в цілому не повною мірою відповідає пред'явленим тактико-технічним вимогам. Водночас навіть при самому поверхневому усуненню виявлених дефектів підводне ходіння Т-28 визнавалося цілком можливим. При усуненні всіх недоліків Т-28ПХ міг успішно використовуватися при форсуванні водних перешкод глибиною до 4&nbsp;м і шириною до 1&nbsp;км при максимальній швидкості течії до 1 м/с.
Рядок 268:
== Машини, створені на базі Т-28 ==
* '''[[Т-29]]'''&nbsp;— експериментальний середній колісно-гусеничний танк, створений за аналогічною з Т-28 компонувальною схемою і з використанням його вузлів та агрегатів. Озброєння: 76,2-мм гармата КТ-28 (ПС-3 або Л-10) і 4&nbsp;— 5 кулеметів ДТ. Випущено кілька дослідних зразків.{{sfn|g=Л|Коломієць|2000|с=38 — 39}}
* '''[[ІТ-28]]'''&nbsp;— інженерний танк-мостоукладальник, спроектований в 1936–19401936—1940 роках. Навесні 1940 року Т-28 №&nbsp;1638 в дослідному порядку був перероблений в ІТ-28. Замість башт і підбаштової коробки встановлювалася восьмигранна рубка, на яку встановлювався двоколійний міст довжиною 13,3&nbsp;м з мостовим приводом та важелями наводки. За підсумками випробувань було встановлено, що час наведення моста становить 3&nbsp;— 5 хвилин, а міцність механізмів приводу та самого мосту достатні для проходження танків масою до 50 т. Власна вага машини становила 24 тонни, озброєння складалося з 2 кулеметів ДТ. Машина була оцінена військовими в принципі позитивно, але виявлені недоліки вимагали доопрацювання, які так і не були проведені. Всі подальші роботи з ІТ-28 були згорнуті.{{sfn|g=Л|Коломієць|2000|с=37}}
* '''[[СУ-8]]'''&nbsp;— дослідна зенітна самохідна артилерійська установка на базі танка Т-28 (1935). Озброєння: [[76-мм зенітна гармата зразка 1931]] і [[ДТ-29|кулемет ДТ]]. Випущений дослідний зразок.{{sfn|g=Л|Холявський|1998|с=132}}
* '''152,4-мм самохідна мортира'''&nbsp;— досвідчена самохідна артилерійська установка (1932). Використовувалося шасі танка Т-28. Озброєння: [[152-мм мортира зразка 1931 (НМ)]] і два кулемети ДТ.{{sfn|g=Л|Холявський|1998|с=132}}
Рядок 287:
 
== Обладнання, випробовуються на базі Т-28 ==
* ''Катковий [[мінний трал]] натискної дії''&nbsp;— випробовувався на Т-28 у травні&nbsp;— липні 1939 року. Трал проробляв два проходи перед гусеницями танка шириною по 600&nbsp;мм. У ході випробувань з'ясувалося, що кожна каретка катків в стані підірвати 2&nbsp;— 3 протитанкові міни типу ТМ-35, споряджені 2600–28002600—2800 г. [[тринітротолуол|толу]], після чого вона потребувала відновлення. Швидкість тралення досягала 10&nbsp;— 12 км/ч. Для установки трала на танк було потрібно 1 год 40 хв. Габаритні розміри танка з тралом склали: довжина&nbsp;— 8160&nbsp;мм, ширина&nbsp;— 3216&nbsp;мм. Маса трала&nbsp;— 2110&nbsp;кг. За результатами випробувань був зроблений висновок, що, незважаючи на ряд позитивних якостей трала, його конструкцію необхідно поліпшити, щоб домогтися більшої живучості (10&nbsp;— 15 вибухів під кареткою) та маневреності. Було визнано необхідним виготовити 2&nbsp;— 3 зразка для полігонних випробувань та провести їх 1940 року в літніх та зимових умовах, проте подальші випробування не проводилися.{{sfn|g=Л|Коломієць|2000|с=36}}
* ''Бойковий мінний трал ТР-28''&nbsp;— випробовувався на Т-28 в липні&nbsp;— серпні 1940 року. Трал був розроблений інженерами Бєлогуровим та Колоєвим з досвіду Зимової війни та призначався для забезпечення проходів шириною 3,5&nbsp;м в мінних полях. Трал складався з барабана, до якого кріпилися троси з грузиками на кінцях, і ланцюгової передачі з приводом від лінивця танка. Обертаючись, троси з вантажами вдаряли по землі та викликали [[детонація|детонацію]] мін. Випробування показали, що конструкція трала в принципі вдала, але потребує доопрацювання.{{sfn|g=Л|Коломієць|2000|с=36}}
* ''Плуг-канавокопач КВ''&nbsp;— випробовувався на Т-28 у листопаді 1940 року. Призначався для швидкого відриття позаду рухомого танка трапецеїдальних траншей неповного профілю (близько 0,5&nbsp;— 0,6&nbsp;м завглибшки) для укриття піхоти в бою. Випробування показали непогані результати, однак подальші розробки з плуга КВ були припинені.{{sfn|g=Л|Коломієць|2009|с=65}}
Рядок 333:
Крім того, з 1933 року і аж до початку Великої Вітчизняної війни Т-28 регулярно брали участь у військових парадах [[1 травня]] і [[7 листопада]] в Москві ([[Красна площа|Червона площа]], близько 20 машин), Ленінграді ([[Двірцева площа (Санкт-Петербург)|Палацова площа]], 10&nbsp;— 12 машин) та Києві ([[Хрещатик]], 10&nbsp;— 12 машин).
 
У вересні 1939 року 10-а і 21-а танкові бригади (98 і 105 танків Т-28 відповідно) брали участь в [[Вторгнення СРСР до Польщі (1939)|«визвольному поході» на Західну Україну]]. 10-а {{comment|тб|танкова бригада}} діяла у складі [[Український фронт (1939)|Українського фронту]], 21-а {{comment|тб|танкова бригада}}&nbsp;— у складі [[Білоруський фронт (1939)|Білоруського]]. Незважаючи на те, що бойових зіткнень з противником під час походу практично не було, танки Т-28 дуже добре показали себе, пройшовши на марші 350–400350—400&nbsp;км і показавши при цьому вельми задовільну надійність.
 
Складні схеми камуфляжу в забарвленні перебуваючих в {{comment|втбр|важка танкова бригада}} танків Т-28 практично не застосовувалися. Зазвичай, танки офарблювалися стандартною для бронетехніки РСЧА оливковою фарбою 4БО. У зимовий час наносився тимчасовий камуфляж змиваною білою фарбою.{{sfn|g=Л|Холявський|1998|с=132}}
 
==== У [[Радянсько-фінська війна|Зимовій війні]] ====
[[20-а важка танкова бригада]] імені [[Кіров Сергій Миронович|С.&nbsp;М.&nbsp;Кірова]], озброєна танками Т-28, брала участь у бойових діях на Карельському перешийку під час [[Радянсько-фінська війна|радянсько-фінської війни 1939–19401939—1940 років]] (дані про участь у бойових діях в Карелії 10-ї {{comment|втбр|Важка танкова бригада}} не відповідають дійсності{{sfn|g=Л|Коломієць|2009|с=114}}). У складі бригади налічувалося 105 танків Т-28, а також легкі танки [[БТ-5]] (8 шт.), [[БТ-7]] (21 шт.), вогнеметні танки БЗБ-3 (11 шт.), 20 бронеавтомобілів, численні вантажні машини і 2926 осіб особового складу.
 
У ході боїв на «[[Лінія Маннергейма|Лінії Маннергейма]]» танки Т-28 використовувалися за своїм прямим призначенням&nbsp;— для підтримки піхоти при прориві укріплених позицій противника. При цьому, незважаючи на те, що Т-28 створювався за вимогами початку 1930-х років, їх застосування в цілому було достатньо успішним, особливо порівняно з танками [[Т-26]] і БТ. Зокрема, Т-28 легко рухалися по снігу глибиною 80&nbsp;— 90&nbsp;см, добре долали рови, [[ескарп]]и та інші протитанкові загородження, вогневої потужності гармат цілком вистачало для ефективної боротьби з [[ДЗОТ|дзотами]] та навіть невеликими [[Довгочасна вогнева точка|дотами]], а безліч кулеметів давала змогу створювати справжню зливу свинцю. Однак, разом з тим, бронювання танків не давало змоги їм ефективно протистояти вогню протитанкової артилерії, зокрема [[37-мм протитанкова гармата Бофорс|37-мм гармат «Бофорс»]].
Рядок 348:
* в матеріальній частині&nbsp;— 482 танка, з них 155 підбито артвогнем, 77 підірвалося на мінах, 30 згоріло, 21 потонув у болотах або озерах, 2 захопили фіни, і 197 танків вийшли з ладу з технічних причин.{{sfn|g=Л|Коломієць|2000|с=53}}
 
Однак з 482 втрачених Т-28 під час боїв було відновлено та повернулося до ладу 386 танків, тобто понад 80&nbsp;%. Такий високий відсоток відновлених машин пояснюється хорошою роботою ремонтно-евакуаційної служби бригади, хорошим постачанням запчастинами та близькістю Кіровського заводу&nbsp;— виробника Т-28. При цьому всього в боях в Карелії брали участь 172 танка Т-28&nbsp;— 105 у складі 20-ї {{comment|втбр|Важка танкова бригада}} на початок війни, і ще 67 нових танків було отримано бригадою в процесі бойових дій. Тобто, в середньому, кожний що брав участь у війні Т-28 виходив з ладу, відновлювався і повертався в стрій мінімум по два рази (окремі танки&nbsp;— до п'яти разів). Безповоротні (що не підлягають відновленню) втрати танків Т-28 за підсумками війни склали 32 машини (30 згорілих і 2 захоплених).{{sfn|g=Л|Коломієць|2000|с=53}}
 
Таким чином, застосування Т-28 у Зимовій війні показало, що за умови грамотного використання та гарного постачання запчастинами ці танки є потужною, надійною та ремонтопридатною машиною, незважаючи на складні кліматичні умови, артобстріли та мінні поля. Також було зроблено висновок про недостатню захищеності танків Т-28, що послужило приводом до розробки [[#Екранування танків|схеми їх екранування]].{{sfn|g=Л|Коломієць|2000|с=56}}
Рядок 397:
[[Файл:Captured Russian Tank.jpg|thumb|Один з Т-28, захоплених фінами під час Зимової війни та прийнятих на озброєння фінської армії, 1940 рік. Танк вже перефарбований в камуфляж фінських танкових частин (майже вертикальні блакитні смуги на білому тлі).]]
 
Трофейні Т-28 застосовувалися фінською армією. Під час Зимової війни фіни захопили дві практично справні машини (зі складу 20-ї {{comment|втбр|Важка танкова бригада}}), а в серпні 1941 року&nbsp;— ще 10 (зі складу 107-ї {{comment|отб|Окрема танкова бригада}}). З цих машин сім були відремонтовані та введені в стрій. Одна з машин мала радянську екрановку, решта були екрановані фінами, при цьому фінська схема екранировки місцями істотно відрізнялася від радянської. Зокрема, був посилений бронезахист маски гармати (крім того, мали місце спроби переозброєння Т-28 укороченими трофейними радянськими гарматами [[76-мм дивізійна гармата зразка 1936 (Ф-22)|Ф-22]], втім, безрезультатні). Сімка Т-28 перебувала на озброєнні єдиної фінської танкової бригади, у складі якої брала участь в [[Радянсько-фінська війна (1941—1944)|бойових діях в Карелії в 1941–19441941—1944 роках]], зокрема, при обороні фінами [[Виборг]]а. Вже після виходу Фінляндії з війни, 1945 року, один Т-28 був перероблений в ремонтно-евакуаційну машину. На озброєнні фінської армії танки Т-28 стояли до 1951 року.{{sfn|g= Л|Коломієць|2000|с=74}}
 
Дані про застосування трофейних Т-28 німецькою армією практично відсутні. Збереглося всього кілька фотографій Т-28 з розпізнавальними знаками вермахту, причому, швидше за все, на них відображена одна і та ж машина. Разом з тим, у вермахті танк встиг отримати офіційне позначення&nbsp;— Panzerkampfwagen&nbsp;746&nbsp; (r).{{sfn|g=Л|Коломієць|2009|с=167}}<ref>{{cite web|url=http://www.achtungpanzer.com/sovie.htm|title=Captured Tanks. Soviet|accessdate=2010-07-17|language=en|archiveurl=http://web.archive.org/20060517182147/www.achtungpanzer.com/sovie.htm|archivedate=2006-05-17}}</ref> Це дає змогу припустити, що якщо ці танки і використовувалися німецькою армією в бойових діях, то їх застосування було епізодичним, а кількість використовуваних танків не перевищувала 10 екземплярів (найімовірніше 3&nbsp;— 4 машини). Крім того, достовірно відомо, що один технічно справний трофейний Т-28 був доставлений німцями на танковий [[Куммерсдорфський полігон|полігон у Куммерсдорфі]] та ретельно вивчений. Подальшу долю цієї машини встановити не вдалося.{{sfn|g=Л|Коломієць|2000|с=74 — 75}}
Рядок 410:
Танк мав адекватне для свого часу бронювання, яке надійно захищало екіпаж та механізми від куль і осколків снарядів, а в разі екрановки танк отримував можливість протистояти снарядам малокаліберної протитанкової артилерії. Швидкісні та маневрові показники машини також були вельми передовими для свого часу, особливо у модифікації Т-28А з поліпшеними редуктором і КПП.
 
Разом з тим, для свого часу танк Т-28 був дуже складною машиною і мав суттєві недоліки, особливо в системах двигуна та трансмісії. Ходова частина також швидко зношувалися: лопалися ресори, виходили з ладу деталі підвіски, ламалися шестерні бортових передач. Танки насилу проходили приймально-здавальний пробіг, а потім на завод починав надходити потік рекламацій з військ.{{sfn|g=Л|Попов та ін.|1988|с=40 — 41}} Особливо вказаними недоліками страждали «недоведення» машини перших серій, випуску 1933–19351933—1935 років (втім, в ті роки низька культура виробництва була спільною проблемою радянського танкобудування&nbsp;— навіть куди менш складні Т-26 виробництва 1933–19351933—1935 років мали численні недоробки та технологічний брак). Завдяки ряду переробок та поліпшень, внесених в конструкцію машини по ходу її виробництва (зокрема, посилення амортизаторів ходових візків, застосування опорних катків з внутрішньою амортизацією, постійне вдосконалення агрегатів двигуна та трансмісії), недоліки танка були істотно знижені, але усунути їх повністю так і не вдалося. Багато в чому це було пов'язано як з мізерною агрегатною базою, так і з достатньо низькою технологією та культурою виробництва. Та й самі війська не завжди були готові до прийому та експлуатації таких складних бойових машин.{{sfn|g=Л|Коломієць|2000|с=57}}
 
При вмілому застосуванні та хорошому постачанні танк демонстрував високу ефективність навіть у складних умовах експлуатації та ведення бойових дій, що було зайвий раз підтверджено під час Зимової війни.{{sfn|g=Л|Коломієць|2000|с=53}} Безсумнівно, чотири з половиною сотні Т-28, освоєних у військах, технічно справних та укомплектованих підготовленими екіпажами, були б серйозною перешкодою для військ вермахту, однак цього не сталося через проблеми з постачанням запчастинами й розформування напередодні війни важких танкових бригад.
Рядок 448:
Крім того, наприкінці 1990-х Т-28 в масштабі 1:35 випускалися фірмою AER Moldova. Ця модель відрізнялася від продукції ICM і Alanger. Якість та деталювання моделі були трохи нижче наведених раніше аналогів, хоча відповідність оригіналу («копійність») цієї моделі місцями була вище, ніж у продукції ICM/Alanger. На сьогоднішній день моделі цієї фірми також не виробляються.
 
Металева (цинк 74,84&nbsp;%, Акрилонітрілбутадієнстірол (ABS) 22,26&nbsp;%, полівінілхлорид 2,89&nbsp;%) модель танка в масштабі 1:72 була «моделлю номера» (додатком до журналу) випуску №&nbsp;15 журналу «Російські Танки» (від 22 березня 2011 року, засновник та видавець ТОВ «Джі Фаббрі Едішінз»).
 
У масштабі 1:87 танки Т-28 випускалися у вже зібраному вигляді [[Китайська Народна Республіка|китайським]] підприємством Kamo в середині 1990-х років.
Рядок 459:
Наприклад, основні його модифікації представлені в покроковій тактичній грі [[Steel Panthers]]. Також танк присутній у грі «[[Бліцкриг II]]», з'являвся він і в першому «[[Бліцкриг (гра)|Бліцкризі]]» (в доповненнях «Бліцкриг. Східний фронт» і «Смертельна сутичка IV»). Рухливість та вогнева міць танків у цих іграх показана достатньо реалістично, а от показники бронювання машин явно завищені порівняно з іншою технікою. Хоча можна припустити, що розробники мали на увазі екранований варіант танка Т-28Е&nbsp;— в цьому випадку сильне бронювання виправдано. Загальним недоліком є ​​достатньо багато цих танків в грі, зокрема, у розділі «Битва за Москву», в той час як в реальності вже до осені 1941 року велика частина танків Т-28 було втрачено, і зустрічалися вони в танкових частинах лише епізодично.
 
Кілька більш правдоподібним є відображення танка у створеній на платформі першого «Бліцкригу» гри «[[Talvisota: Крижане пекло]]», присвяченої радянсько-фінській війні 1939–19401939—1940 років. Показники бронювання танків в цій грі цілком відповідають історичним реаліям, особливо враховуючи факт відсутності на момент Зимової війни екранованих танків Т-28Е.
 
Танк Т-28 також можна побачити серед інших радянських танків [[Масова багатокористувальницька онлайн-гра|MMO]]-ігри [[World of Tanks]], причому є можливість переозброєння танка різними гарматами аж до 76-мм довгоствольної гармати Ф-32.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Т-28