Симона Синьйоре: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 30:
Симона народилась у родині [[євреї|єврея]] [[поляки|польського]] походження Андре Камінкера (1888–1961) та французької [[католики|католички]] Жоржетти (в дівоцтві Синьйоре́, 1896-1984). Була старшою з трьох дітей, мала двох братів: Алена та Жана-П'єра.
Батько працював перекладачем на радіо ''[[Poste Parisien]]''. У 1934 займався синхронним перекладом промови [[Гітлер]]а у [[Нюрнберг|Нюрнберзі]]<!-- не працює <ref>[http://www.bulvar.com.ua/arch/2011/41/4e95dbb12bcf0/view_print/ Бульвар]</ref>-->. У 1940 полишив родину та приєднався до руху [[Вільна Франція]] (''France libre'') у [[Лондон]]і та став спікером Радіо Браззавіль. Пізніше став головним [[перекладач]]ем [[Рада Європи|Ради Європи]]. Брав участь в створенні Міжнародної асоціації синхронних перекладачів і був її президентом.
У зв'язку із розгортанням нацистського руху, родина була змушена переїхати до Франції, в передмістя [[Париж]]у. Отримала сертифікат викладача та щоб заробити собі на життя працювала [[стенографія|стенографісткою]], [[журналіст]]кою, давала уроки [[англійська мова|англійської]] та [[латинська мова|латини]]. У 1941 році сала [[Службовець|секретар]]кою [[Жан Люшер|Жана Люшера]] і разом із його донькою Коріною почала грати у кіно.
Рядок 40:
Протягом німецької окупації Франції, Симона входила до творчої спільноти письменників та акторів, які зустрічались у ''Café de Flore''. Серед них вона знайшла підтримку власного інтересу до акторської роботи та в 1942 почала активно з'являтись на екрані в епізодичних ролях.
1943 рік став визначальним для молодої акторки. Симона зустрілася із режисером [[Ів Аллегре|Івом Аллегре]], який у 1948 році став її чоловіком, а до того дав їй перші головні ролі у власних фільмах, завдяки чому вона досягнула вершин кінематографічної слави. Першим проривом став фільм «Щебінь» (''Macadam''), за який вона булу удостоєна премії Сюзан-Б'янчетті (фр. prix Suzanne-Bianchetti) в 1947. В першому шлюбі мала дочку Катерину (1946), але це не стало на заваді розлученню у 1948 році, після зустрічі з [[Ів Монтан|Івом Монатаном]]. Вони одружилися в грудні 1951 та залишалися разом до самої її смерті<ref>[http://chayka.org/node/96 Симона Синьоре и Ив Монтан] {{ref-ru}}</ref>.
4 квітня 1950 року за свою роль у кінострічці [[Джек Клейтон|Джека Клейтона]] «[[Шлях нагору]]» стала другою після [[Клодетт Кольбер]] не-американкою, яка отримала міжнародну премію «[[Оскар]]» як найкраща актриса. Але Кольбер на момент отримання премії вже мала громадянство США, тому Симона Сеньйоре вважається першою француженкою, що отримала цю винагороду. Під час свого перебування в Америці разом з Івом Монтаном зустрічалась із [[Мерлін Монро]] та її тогочасним чоловіком письменником [[Артур Міллер|Артуром Міллером]]. Пари потоваришували і [[Мерилін Монро|Монро]] запропонувала Іву Монтану роль у фільмі [[Джордж К'юкор|Джорджа К'юкора]] «[[Мільярдер (фільм)|Мільярдер]]». Симона повернулася до Франції, а на знімальному майданчику в Америці спалахнув кількамісячний роман між її чоловіком та славетною білявкою. Але актор повернувся до своєї дружини після промокампанії фільму <ref>[http://www.tonnel.ru/?l=gzl&uid=244 Биографии. История жизни великих людей]</ref>. Роки потому, відповідаючи на запитання журналістів стосовно цієї історії, Сеньйоре сказала що їй шкода Монро, адже вона не знала, що чоловік насправді її не хотів.
| |||