Пізня античність: відмінності між версіями

'''Пізня Античність''' — [[періодизація історії|періодизація]], яку використовують історики як материкової частини [[Європа|Європи]], так і [[Середземне море|середземноморського]] світу для опису часу переходу від [[античність|античності]] до [[Середньовіччя]]. Термін вперше вжив австрійський історик Алоїз Рігль німецькою мовою — ''Spätantike'' (буквально «пізня античність»), після чого він набув популярності серед німецькомовних істориків на початку [[XX]] сторіччя. <ref>A. Giardana, "Esplosione di tardoantico," ''Studi storici'' 40 (1999).</ref> В англійську мову потрапив як буквальний переклад з німецької почасти завдяки працям британського історика Пітера Брауна, зокрема його розвідці «Світ пізньої античності» (1971).

Точні межі цього періоду є предметом дискусій, алеприміром, тойвже жезгаданий Пітер Браун запропонував часовий проміжок від II по VIII століття нашої ери. Загалом це можна розглядати як період від кінця [[Криза третього століття|кризи третього століття]] [[Римська імперія|Римської імперії]] (~235-284 рр.) до реорганізації [[Візантійська імперія|Східної Римської імперії]] за [[Іраклій|Іраклія]] та [[арабські завоювання|арабських завоювань]] в середині VII століття або якоїсь точки раніше, якщо брати до уваги Схід.

[[Римська імперія]] зазнала значних соціальних, культурних і організаційних змін, починаючи від правління [[Діоклетіан]]а, який завів звичай поділу імперії на Східну і [[Західна Римська імперія|Західну]] половини, де правили різні імператори. Починаючи з [[Костянтин Великий|Костянтина Великого]], в імперії проходила [[християнство|християнізація]] та було засновано нову столицю [[Константинополь]]. [[Велике переселення народів|Міграції]] [[германці|германських]] племен від кінця IV століття неодноразово порушували межі підвладних Римській імперії земель, кульмінацією чого у 476 році стало остаточне [[падіння Західної Римської імперії]], якій на зміну прийшли так звані [[варварські королівства]]. Отриманий культурний сплав [[Стародавня Греція|греко]]-[[Стародавній Рим|римських]], германських і християнських традицій заклализаклав підвалини подальшої [[Європейська культура Нового часу|культури Європи]].

Загальний спад чисельності населення, технологічних знань і рівнів життя в Європі в цей період став для письменників від доби [[Відродження]] до недавніх часів ''архетиповим прикладом суспільного розпаду''. У результаті цього занепаду і, зокрема, відносної нечисленності історичних записів з Європи, період між падінням імперії та Середньовіччям сталистав відомівідомим як [[Темні століття Середньовіччя|Темне середньовіччя]] — термін, який у більшості поточних періодизацій замінено на «пізню античність».