Алмазів Олекса Дмитрович: відмінності між версіями

З 1 січня 1918 року — командир окремої кінно-гірської батареї [[Гайдамацький Кіш Слобідської України|Гайдамацького Коша Слобідської України]] організованого [[Симон Петлюра|Симоном Петлюрою]]. Учасник [[Січневе повстання 1918|січневих боїв]] за [[Київ]], баталій близ [[Гребінка|Гребінки]], за [[Лубни]], [[Хорол (місто)|Хорол]], [[Полтава|Полтаву]], [[Харків]], [[Кременчук]]. У бою під [[Бердичів|Бердичевим]] у середині лютого 1918 року був поранений у ногу. 15 березня 1918 року батарея була реорганізована у Запорізький кінно-гірський [[Артилерійський дивізіон|гарматний дивізіон]] Окремої Запорізької дивізії військ Центральної Ради, на чолі якого Алмазов залишався до кінця [[Українська революція 1917-1921|Визвольних змагань]] (цей дивізіон у [[Дієва армія УНР|Дієвій армії УНР]] називався Алмазівським). На чолі цього дивізіону у квітні 1918 року брав участь у [[Кримська операція 1918|поході полковника Болбочана на Крим]].

 

[[Файл:Mogyla Almazova.jpg|thumb|right|200px|Могила Олекси Алмазова у Луцьку]]

За часів [[Гетьманат]]у охороняв український державний кордон у районі ст. [[Сватове]] — [[Білокуракине]] — [[Старобільськ]]а. 1919 року брав участь [[Бої за Вапнярку|в успішному наступі Армії УНР]] із району [[Деражня|Деражні]] на [[Вапнярка (смт)|Вапнярку]], [[Бій за Кам'янець-Подільський|в боях за Кам'янець-Подільський]], [[Шатава|Шатаву]], [[Дунаївці]], [[Бої за Проскурів|Проскурів]], [[Летичів]], [[Вінниця|Вінницю]], [[Київ]], у тому числі і проти [[Добровольча армія|Добровольчої армії]].