Безбородько Олександр Андрійович: відмінності між версіями

 

== Біографія ==

Народився 14 березня 1747 в [[Глухів|Глухові]] в родині генерального писаря [[Безбородько Андрій Якович|Андрія Безбородька]]. Щодо походження роду існувала сімейна легенда. Нібито за часів [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]] шляхтичу Дем'яну Ксенжницькому, який воював на боці козаків, в бою відрубали підборіддя. З того часу його нащадки й почали зватися Безбородьками.

 

В 1774 р. в болгарському селі Кючук-Кайнарджі Румянцев починає мирні переговори з турками. Безбородько завідує делікатною справою - задобрює ворожих послів цінними подарунками. [[Кючук-Кайнарджійський мирний договір 1774|Мир]] приносить імперії територію від [[Дніпро|Дніпра]] до [[Південний Буг|Південного Бугу]]<em>.</em> Турки визнають незалежним [[Кримське ханство]], яке поступово дрейфує в бік Росії.

 

 

Імператриця скоро помічає таланти нового секретаря. Вона все частіше вимагає, щоб справи їй доповідав виключно Безбородько. Справи [[Сенат|Сенату]], Синоду, Іноземної колегії, усіх намісництв проходять через його руки. З-під його пера виходить більшість законодавчих актів. Його діловий літературний стиль заслужено здобуває репутацію кращого в імперії.  

Після такого дипломатичного тріумфу Олександр Безбородько займається польськими справами. Росія намагається перешкодити реформам в Польщі. В 1791 р. він готує виступ шляхетської опозиції проти реформаторів. Опозиціонери створюють [[Торговицька Конфедерація 1792|Торговицьку конфедерацію]] і офіційно просять допомоги у Росії. В січні 1793 р. Росія підписує конвенцію з Пруссією про поділ польських земель. Після визвольного повстання під проводом [[Тадеуш Костюшко|Тадеуша Костюшко]] Безбородько вважає, що тепер слід окупувати та анексувати Польщу. Він пише твір "Оголошення про причини війни з Польщею", де стверджує, що поляки з 1788 р. ворожі до Росії та наносять образу достоїнству її величності. В підсумку за свої труди на польському фронті Олександр Безбородько отримує 50 тис. рублів, 10 тис. рублів пожиттєвої пенсії в рік та майже 5 тис. кріпосних в Брацлавській губернії.

 

У внутрішніх справах Безбородько рекомендує себе як успішний реформатор. У 80-х рр. XVIII ст. він очолює поштове відомство імперії, перетворивши архаїчну "ямську" систему зв'язку на модерну установу. З його ініціативи складають карти поштових доріг, через кожні 15-25 верст будують станції (кожну версту позначають спеціальним кам'яним стовпом, які подекуди збереглись і сьогодні), встановлюють чітку таксу за пересилку листів та посилок, відкривають два поштамти та 22 поштові контори.

 

Безбородько був членом "Комісії про дороги в державі", а також ключовою фігурою імператорської ради. З 872 протоколів цієї установи лише 253 підписані не ним. В кінці 1795 р. Безбородько розслідує грандіозну крадіжку 600 тис. рублів і Заємного банку. В нагороду отримує чергову порцію сіл в Малоросії та вищий придворний чин гофмейстера.

 

 

 

На початку квітня 1797 р. цар призначає Олександра Безбородька канцлером імперії. За дорученням Павла І канцлер опікає [[Мальтійський орден]] - рудимент рицарської корпорації, якій протегує імператор. В 1797 р. він укладає з ними союзну конвенцію, за що стає кавалером ордену Іоанна Єрусалимського. Цар теж в боргу не залишився - нагородив Безбородька діамантовою зіркою та [[орден Андрія Первозванного.|орденом Андрія Первозванного.]]

 

Під завісу життя він пише "Записку для складання законів Російських" - чернетку ліберальних реформ для імперії. Він пропонує перетворити Сенат на представницький орган усіх станів, надати йому законодорадчі функції. З селян мали стягувати лише фіксовані повинності, а кріпаків без землі взагалі заборонялось продавати. Частину його пропозицій спробують реалізувати за часів царювання наступного після Павла імператора - [[Олександр І (російський імператор)|Олександра І]]

Після 1796 р. Безбородько постійно хворіє. Дається взнаки розгульний спосіб життя та переживання після смерті імператриці. В грудні 1798 р. фізичні страждання стають нестерпними. Канцлер проситься у відставку, але імператор затягує з відповіддю. В кінці зими князь хоче їхати в [[Карлсбад]] на лікування мінеральними водами. Але не встигає - його розбиває параліч і 6 квітня 1799 р. він помирає на 52-році [[життя]].

 

Народився 14 ([[25 березня]]) [[1747]] року в колишній гетьманській столиці&nbsp;— стародавньому українському місті [[Глухів|Глухові]] у сім'ї [[генеральний писар|генерального писаря]] козачого війська.

 

У 1805—1817&nbsp;рр. на надані ним кошти в старовинному полковому місті [[Ніжин]]і був заснований ліцей, пізніше перетворений на гімназію, а ще пізніше на історико-філологічний інститут ім. князя О. Безбородька (нині [[Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя]]).

 

 

== Посилання ==