Святий Вечір: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м оформлення |
доповнення |
||
Рядок 9:
Червоний кут ([[покуть]]), де тримають кубельце з кутею та [[узвар|узваром]], в народі ще називають «яслами». Власне, кутя з узваром є своєрідним символом смерті [[Христос|Христа]], тому при [[поминки|поминках]] обов'язково готують цю [[страва|страву]] і її іще називають «четвертою страшною кутею».
== Обряди, пов'язані із кутею ==▼
{{main|Кутя}}▼
Кутя вважалася основною обрядовою їжею, а тому з нею пов'язано чимало обрядодій. Після її приготування, вийнявши [[горщик]], дивилися: якщо зерна піднялися через вінчик — на добробут, а запали — на лихе передвістя. До звареного збіжжя додавали [[мед]]у, але пам'ятали відоме прислів'я: «Не передай куті меду». В інших регіонах заправляли товченим [[мак]]ом, [[волоський горіх|волоськими горіхами]], [[родзинки|родзинками]] та іншими приправами до смаку. Усе це розмішували [[узвар]]ом.▼
На особливу увагу заслуговує обряд «Нести кутю на покуттю». Адже вона неодмінно має стояти в новому горщику протягом усіх свят. У одних районах це мав робити наймолодший хлопчик у родині. Напередодні батько виплітав йому нові вовняні рукавички; зодягши їх, підліток брав горщика і, несучи його, декламував: ''«Несу кутю на покуттю, на зелене сіно, щоб бджоли (або курчата) сіли»''.▼
На півдні [[Україна|України]], як правило, кутю несла господиня, перед тим наказавши всім присутнім сісти і супроводжувати дію звуками [[квочка|квочки]] («кво-кво»); коли ж ставила [[узвар]], то просила всіх устати й кудкудакати («кудкудах-кудкудах»). Це для того, щоб гарно неслися кури і виводили курчат. Деінде садовили на покуті дітей, і ті гуртом відтворювали пташині звуки. На [[Чернігів]]щині господиня імітувала це тоді, як подавала їсти кутю.▼
Здебільшого відносив на покуть кутю хтось з [[чоловіки|чоловічої статі]]. Але на [[Черкаси|Черкащині]] перевага віддавалася [[жінки|жінкам]]. Господиня, несучи горщик, казала: ''«Кутю на покутю, узвар — на базар, а пироги — на торги: кво-кво…»''; діти ж услід піддакували: ''«Цяп-цяп…»''. Прилаштувавши горщик, підходила до малят і, поскубуючи їх за чубчики, приказувала: ''«Чуб-чуб…» — це для того, щоб курчата були чубатими.▼
На місці, де мала стояти кутя — на покутті — робили кубло з [[сіно|сіна]]. Власне, в нього і ставили горщик, прикривши [[хліб]]ом з дрібкою [[сіль|солі]]. По закінченні свят частину сіна віддавали тваринам, а решту тримали для кубел, де мали нестися кури чи висиджуватися курчата. На [[Слобожанщина|Слобожанщині]] з цієї трави готували купіль для [[немовля]]т.▼
== Обряд вечері ==
[[Файл:Julaftonen av Carl Larsson 1904.jpg|thumb|250px|Свята вечеря. Акварель [[Карл Ларссон|Карла Ларссона]] (1904-1905).]]
За католицькою традицією ввечері напередодні Різдва Христового, тобто на Святий вечір, родина сідає до столу й споживає так звану Вігілійну вечерю. Така вечеря має бути пісною, абсолютно виключене вживання алкогольних напоїв. Починається свята вечеря з молитви і читання уривку з Євангелії від Луки де описується народження Спасителя, тобто уривок з 2 розділу Благої вісті від Луки, вірші з 1 по 20. Під час цієї особливої вечері члени родини, на знак миру і єдності, діляться одне з одним шматочком прісного хліба, який називається «облатками». Тут є приклад єдності між Заходом і Сходом: так католики латинського обряду споживають, діляться одне з одним під час святої вечері хлібом, а греко-католики і православні ― кутєю<ref>[http://www.credo-ua.org/2015/12/38067 Надвечір’я Різдва Христового. credo-ua.org]</ref>. На знак своєї радості люди співають колядки.По закінченні Святої вечері родина йде до церкви на урочисту Вігілійну чи Надвечірню Святу Месу. За традицією ця Божа Служба має відправлятися рівно о півночі і служать на ній всі священики парафії. Це є Служба пастирів - вірні, так само як і віфлеємські пастирі, приходять цієї ночі до убогої стайні, в котрій народився світові Спаситель.
<br />
[[Волинь|Волиняни]] напередодні [[Різдво|Різдва]] мастили хатню долівку, зносили оберемок сіна і стелили його під столом. Воно мало пролежати там до [[Водохреща|Водохрещ]]. Добрим знаком було, якщо у ньому переспав [[пес]] або [[кіт]]. У західних областях України до хати вносили [[плуг]]а або [[ярмо]], столярські причандалля, а в інших — випікали тістечка у формі господарського реманенту або збруї, обрядовий хліб «Василі», який також ставили на [[покуть]].
Рядок 34 ⟶ 24:
На [[Чернігів]]щині, перед тим, як почати трапезу, господар, взявши першу ложку куті в рот і, не ковтаючи неї, виходив на двір подивитися нічне небо: якщо воно зоряне — наступного року добре вестиметься всяка птиця, а коли зірок мало — доведеться її продавати. Лишень після цього починали вечеряти. Кожен з присутніх, з'ївши три ложки куті, мав посмакувати всі страви, а завершити трапезу ще раз кутею та [[узвар]]ом.
▲== Обряди, пов'язані із кутею ==
▲{{main|Кутя}}
▲Кутя вважалася основною обрядовою їжею, а тому з нею пов'язано чимало обрядодій. Після її приготування, вийнявши [[горщик]], дивилися: якщо зерна піднялися через вінчик — на добробут, а запали — на лихе передвістя. До звареного збіжжя додавали [[мед]]у, але пам'ятали відоме прислів'я: «Не передай куті меду». В інших регіонах заправляли товченим [[мак]]ом, [[волоський горіх|волоськими горіхами]], [[родзинки|родзинками]] та іншими приправами до смаку. Усе це розмішували [[узвар]]ом.
▲На особливу увагу заслуговує обряд «Нести кутю на покуттю». Адже вона неодмінно має стояти в новому горщику протягом усіх свят. У одних районах це мав робити наймолодший хлопчик у родині. Напередодні батько виплітав йому нові вовняні рукавички; зодягши їх, підліток брав горщика і, несучи його, декламував: ''«Несу кутю на покуттю, на зелене сіно, щоб бджоли (або курчата) сіли»''.
▲На півдні [[Україна|України]], як правило, кутю несла господиня, перед тим наказавши всім присутнім сісти і супроводжувати дію звуками [[квочка|квочки]] («кво-кво»); коли ж ставила [[узвар]], то просила всіх устати й кудкудакати («кудкудах-кудкудах»). Це для того, щоб гарно неслися кури і виводили курчат. Деінде садовили на покуті дітей, і ті гуртом відтворювали пташині звуки. На [[Чернігів]]щині господиня імітувала це тоді, як подавала їсти кутю.
▲Здебільшого відносив на покуть кутю хтось з [[чоловіки|чоловічої статі]]. Але на [[Черкаси|Черкащині]] перевага віддавалася [[жінки|жінкам]]. Господиня, несучи горщик, казала: ''«Кутю на покутю, узвар — на базар, а пироги — на торги: кво-кво…»''; діти ж услід піддакували: ''«Цяп-цяп…»''. Прилаштувавши горщик, підходила до малят і, поскубуючи їх за чубчики, приказувала: ''«Чуб-чуб…» — це для того, щоб курчата були чубатими.
▲На місці, де мала стояти кутя — на покутті — робили кубло з [[сіно|сіна]]. Власне, в нього і ставили горщик, прикривши [[хліб]]ом з дрібкою [[сіль|солі]]. По закінченні свят частину сіна віддавали тваринам, а решту тримали для кубел, де мали нестися кури чи висиджуватися курчата. На [[Слобожанщина|Слобожанщині]] з цієї трави готували купіль для [[немовля]]т.
== Відвідування родичів ==
Рядок 90:
* [[Колядування]]
* [[Колядки]]
== Примітки ==
{{reflist}}
== Джерела ==▼
* Вінець. Скуратівський В.Т. Київ. Видавництво УСГА 1994 - 240 с. ISBN 5-7987-0362-2.▼
== Посилання ==
* [http://vorobus.com/2010/01/12-strav-na-svyatyj-vechir.html 12 страв для Святої вечері]
* [http://vitau.org.ua/greetings/13/1.html Колядки]
▲== Джерела ==
▲* Вінець. Скуратівський В.Т. Київ. Видавництво УСГА 1994 - 240 с. ISBN 5-7987-0362-2.
{{Різдво}}
| |||