Тіні забутих предків (повість): відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
|||
Рядок 24:
На початку твору розповідається про закохану молоду пару — Івана та Марічку. Вони належали до ворогуючих [[гуцули|гуцульських]] родів Палійчуків і Гутенюків, боротьба між якими тривала вже давно. Проте це не стало на заваді їхньому коханню. Згодом Іван тривалий час змушений перебувати в наймах на полонині, а повернувшись він дізнається про смерть Марічки. Іван тяжко переживає загибель коханої:
{{text|''«Великий жаль вхопив Івана за серце. Зразу його тягло скочити з скелі у крутіж: «На, жери і мене!» Але потому щемлячий тусок погнав його в гори, далі од річки. Затуляв вуха, щоб не чути зрадливого шуму, що прийняв в себе останнє дихання його Марічки. Блукав по лісі, поміж камінням, в заломах, як ведмідь, що зализує рани, і навіть голод не міг прогнати його в село. Знаходив ожини, гогози, пив воду з потоків і тим живився. Потому щез. Люди гадали, що він загинув з великого жалю, а дівчата склали співанки про їхнє кохання та смерть, які розійшлися по горах»<ref>Цитата і текст виділений курсивом у статті "Сюжет" подаються із повісті. Ростислав Чопик. "УСЕ для школи Українська література 10 клас Михайло Коцюбинський", 2001. Ст. 43</ref>.''}}
''«Шість літ не було чутки про нього, на сьомий раптом з'явився». ''Одружився з Палагною та почав ''«ґаздувати»''. З часом Палагна стала ''«любаскою»'' сусіда Юри. Іван про це знав, проте йому було байдуже, бо він не міг забути Марічку та змиритися з болем. Якось хлопець пішов у гори й почув там голос Марічки, попрямував за ним і зустрів кохану у вигляді
== Герої ==
|