Наддержавність: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 23:
== Відмінні риси Наднаціонального Союзу ==
Наднаціональний Союз-це наднаціональне державне утворення, що є чимось проміжним між [[Конфедерація|конфедерацією]], тобто об'єднанням держав, і [[Федерація|федерацією]], яка є [[Держава|державою]]<ref name=""> Kiljunen, Kimmo (2004). The European Constitution in the Making. Centre for European Policy Studies. pp. 21–26. ISBN 978-92-9079-493-6.</ref>. [[Європейське економічне співтовариство]] було описано його засновником [[Роберт Шуман|Робертом Шуманом]], як щось середнє між конфедералізмом, який визнає повну незалежність держав в асоціації, та федералізмом, який прагне злити їх в супер-державу<ref name=""> La Communaute du Charbon et de l'Acier p 7 Paul Reuter, preface by Robert Schuman. Paris 1953</ref>. [[ЄС]] має наднаціональні компетенції, але володіє цими компетенціями лише остільки, оскільки вони були покладені на нього його державами-членами (Kompetenz -Kompetenz- доктрина)<ref name=""> Kiljunen, Kimmo (2004). The European Constitution in the Making. Centre for European Policy Studies. pp. 21–26. ISBN 978-92-9079-493-6.</ref>. У рамках цих компетенцій, союз здійснює свої повноваження в суверенному порядку, маючи власні законодавчі, виконавчі і судові органи<ref name=""> Kiljunen, Kimmo (2004). The European Constitution in the Making. Centre for European Policy Studies. pp. 21–26. ISBN 978-92-9079-493-6.</ref>. Наднаціональне співтовариство також має палату для організованого громадянського суспільства, у тому числі економічних і соціальних асоціацій та регіональних органів.<ref>The institutions of a supranational Community</ref>
На відміну від держав у рамках федеральної супер-держави, держави-члени зберігають кінцевий суверенітет, хоча частка суверенітету передана або відступлена наднаціональному органу. Наднаціональні угоди стимулюють стабільність і довіру, тому що [[Уряд|уряди]] не можуть розірвати міжнародні домовленості лише через примхи. Наднаціональні повноваження можуть бути обмежені у часі. Так було у випадку з [[Європейське об'єднанням вугілля і сталі|Європейським об'єднанням вугілля і сталі]], яке було створено на строк 50 років з можливістю продовження. Наднаціональні домовленості можуть бути постійними, як наприклад, угоди, що забороняють війну між партнерами. Повний суверенітет може бути відновлений шляхом виходу з наднаціональних механізмів, але держава-член в такому разі буде також втрачати великі переваги у вигляді взаємодопомоги, економії від масштабу, спільних тарифів та інших спільно визначених стандартів, таких як : підвищена міжнародна довіра та демократія, і спільна зовнішня позиція.
Рядок 35:
Союз має вищу юридичну силу над його державами-членами – у тій мірі, в якій держава-член передала компетенцію союзу. Громадяни держав-членів, хоча і зберігають своє громадянство і громадянство країни-члена ЄС, крім того, стають громадянами Союзу.
Європейський Союз, як єдиний чистий приклад наднаціонального союзу, має парламент із законодавчими повноваженнями, що обирається його громадянами.<ref name=""> Kiljunen, Kimmo (2004). The European Constitution in the Making. Centre for European Policy Studies. pp. 21–26. ISBN 978-92-9079-493-6.</ref> У цьому сенсі, наднаціональний союз як Європейський Союз має характеристики, які схожі на характеристики федеративної держави, наприклад, такої, як Сполучені Штати Америки. Однак, відмінності в масштабі стають очевидними при порівнянні федерального бюджету [[Сполучені Штати Америки|Сполучених Штатів]] з бюджетом [[Європейський Союз|Європейського Союзу]] (який складає всього близько одного відсотка сукупного ВВП) або розмірів федерального [[Уряд|уряду]] [[Сполучені Штати Америки|Сполучених Штатів]] з урядовими органами [[Європейський Союз|Європейського Союзу]].<ref>Kiljunen, Kimmo (2004). The European Constitution in the Making. Centre for European Policy Studies. pp. 45–46. ISBN 978-92-9079-493-6.</ref>
Так як рішення у деяких структурах [[ЄС]] приймаються більшістю голосів, держава-член [[ЄС]] може бути зобов’язана іншими членами [[ЄС]] виконувати відповідне рішення. [[Держава|Держави]] зберігають правомочність створювати додаткову наднаціональну компетенцію.
Рядок 44:
У п'яти органах (крім Верховного органу) були Консультативний Комітет(Consultative Committee) (Палати представників громадянського суспільства інтересів підприємств, працівників і споживачів), парламент і Рада державних міністрів(a Council of government ministers). Суд юстиції (A Court of Justice) буде вирішувати суперечки, що надходять від урядів, державних чи приватних підприємств, груп споживачів, будь-яких інших групових інтересів або навіть людини. Скарга може бути подана до місцевого суду або до національного суду, де це доречно. Держави-члени повинні ще виконати і розвинути статті у Парижській та Римській угодах(the Paris and Rome treaties) для повної демократії в [[Європейський парламент|Європейському парламенті]] та інших установах, таких, як Економічний і соціальний комітет і Комітет регіонів (the Economic and Social Committee andthe Committee of Regions.).
[[Роберт Шуман|Шуман]] описав наднаціональні союзи (supranational unions) як новий етап у розвитку людини. Це контрастує з деструктивним націоналізмом дев'ятнадцятого і двадцятого століть, який почався в славному патріотизмі і закінчився у війнах<ref>Schuman, Robert. [Pour l'Europe] Paris, 1963</ref>. Він простежив початок концепції наднаціональності (concept of supranationality) ще в дев'ятнадцятому столітті, коли Поштовий Союз(the Postal Union) ввів термін « наднаціональний»(«supranational») і використовувався під час [[Перша світова війна|Першої Світової Війни]]. Демократія, яку він визначав як "на службі у народу і діючи у згоді з нею," була фундаментальною частиною наднаціонального співтовариства. Однак тільки в 1979 році в уряді почали проводитися прямі вибори до [[Європейський парламент|Європейського парламенту]], і тоді це було не згідно з договорами. Єдиний виборчий Статут (electoral statute) був указаний у договорі на першому засіданні [[Європейське об'єднання вугілля і сталі|Європейського об’єднання вугілля і сталі]] в [[1951]] році. Громадянське суспільство (переважно неполітичне) повинно мати свій Статут, обраний палатою в консультативних комітетах(the Consultative Committees), характерний для кожного співтовариства як демократично узгоджений, але цей процес був заморожений (як і парламентські вибори в Європі) виконавцем [[Шарль де Голль|Шарлем де Голлем]](Charles de Gaulle) і іншими політиками, які виступали проти общинного методу(the Community method).
Сьогодні наддержавність існує тільки в двох європейських співтовариствах всередині [[ЄС]]: економічне співтовариство(the Economic Community) (часто називають Європейське співтовариство, хоча воно за законом не охоплює всі державні заходи) і [[Євратом]](Euratom) (Європейське співтовариство з атомної енергії, нерозповсюджене співтовариство, в якому певні можливості були заморожені або заблоковані.) Наднаціональні Співтовариства (Supranational Communities) надають потужні, але в цілому не експлуатовані і новаторські засоби для демократичної зовнішньої політики, шляхом мобілізації громадянського суспільства в демократично узгоджені цілі Співтовариства.
Рядок 50:
Перше Співтовариство вугілля і сталі (The first Community of Coal and Steel) було узгоджено тільки протягом п'ятдесяти років. Опозиція, в основному підприємства, яка повинна була сплатити невеликий європейський податок(Europeantax) менше, ніж один відсоток і державні [[Рада міністрів|Ради міністрів]](governmen tministers in the Council), призвели до її неоновлюваного демократичного мандату. Його судова практика і спадщина залишається частиною системи [[Європейське Співтовариство|Європейського Співтовариства]] (the European Community system.).
[[Де Голль Шарль|Де Голль]](De Gaulle) намагався перетворити Європейську комісію (the European Commission) в політичний секретаріат під його контролем шляхом запровадження плану Фуше (the Fouchet Plan), але цей крок був зірваний такими демократами у країнах Бенілюксу(the Benel(pan-European elections) в рамках єдиного статуту, як зазначено у всіх договорах, в уряді відбувається і продовжується проведення окремих національних виборів до [[Європейський парламент|Європейського парламенту]] (the European Parliament). Вони часто надають перевагу великим партіям і дискримінують дрібні регіональні партії.<ref>European Parliament study, The European Elections, EU legislation, national provisions and civic participation</ref> Замість надання громадському суспільству організованого вибору консультативним комітетам, уряди створили систему з трьох елементів відповідно до Договору Амстердама (the Amsterdam Treaty) і [[Маастрихтський договір|Маастрихтського договору]](the Maastricht Treaty),змішуючи міжурядові та наднаціональні системи. Два органи, що регулюють зовнішню політику і правосуддя та внутрішні справи не підлягають тим же демократичним управлінням як інші у системі Співтовариства(the Community system).
У [[Лісабонський Договір|Лісабонському договорі]] (the Lisbon Treaty) і раніше майже ідентичному Конституційному договорі (the Constitutional Treaty), демократична незалежность п'ятиключових інститутів ще більше розмивається. Це призводить до переміщення проекту відповної демократичної наддержавності в напрямку не просто міжурядового(intergovernmentalism), але й політизованої установи, і контроль з боку двох або трьох основних партійно-політичних організацій. Комісія (The Commission) визначає ключові юридичні аспекти наднаціональної системи (the supranational system), тому що її члени повинні бути незалежними від комерційних, трудових, споживчих, політичних або парламентських інтересів (стаття 9 Паризького договору). Комісія повинна складатися з невеликого числа досвідчених особистостей, чия неупередженість не викликає сумнівів. Таким чином, ранні президенти Комісії (the Commission) та Вищого органу (the High Authority)були сильними захисниками європейської демократії проти національної, самодержавної практики або правила сильного над слабким.
Рядок 58:
Першим головою Верховного органу (the High Authority)був Жан Монне (Jean Monnet), який ніколи не вступав у політичні партії, як і у випадку з більшістю інших членів комісій. Вони надходили з різних вільних професій, зробивши визнані Європейські внески.
Уряди також хочуть зберегти в таємниці їх обговорення в [[Рада міністрів|Раді Міністрів]] або в [[Рада Європейського Союзу|Раді Європейського Союзу]], на яких обговорюються питання, що мають найбільший життєво важливий інтерес для європейських громадян. Хоча деякі інституції, такі як [[Європейський парламент]](the European Parliament), мають свої дебати, відкриті для публіки,та інші, такі як [[Рада міністрів]] і численні комітети. [[Роберт Шуман|Шуман]] написав у своїй книзі, «Pourl'Europe»<ref>Pour l'Europe, page 146</ref> («Для Європи»), що в демократичному наднаціональному співтоваристві Ради, комітети та інших, органи повинні бути поставлені під контроль громадської думки, який був ефективним не паралізуючи ні їхню діяльність, ні корисні ініціативи.
Рядок 126:
== Дефіцит демократії в ЄС та інших наднаціональних союзах ==
У наднаціональному союзі(a supranationalunion), існує проблема, як примирити принцип рівності між національними державами,який застосовується до міжнародних (international) міжурядових (intergovernmental) організацій, а також принцип рівності громадян, який застосовується в національних державах<ref>Pernice, Ingolf; Katharina Pistor (2004). "Institutional settlements for an enlarged European Union". In George A. Bermann and Katharina Pistor. Law and governance in an enlarged European Union: essays in European law. Hart Publishing. pp. 3–38. ISBN 978-1-84113-426-0.</ref>, ця проблема вирішена шляхом прийняття галузевого підходу. Це дозволяє новаторське, демократичне розширення кількості учасників, які будуть включені. Вони присутні не тільки в класичному [[Парламент|парламенту]](the classical Parliament), який має кілька різних функцій, але також і в консультативних комітетах (the Consultative Committees), таких, як Європейський економічний і соціальний комітет(European Economic аnd Social Committee) і Комітет регіонів(the Committee of the Regions), договори яких дають повноваження, еквівалентні парламентам у своїх областях, але які в даний час продовжують розвивати свій потенціал. У [[Європейський Союз|Європейському Союзі]](the European Union) [[Лісабонський договір]](the LisbonT reaty) змішує два принципи (класичного парламентського правління з політично обраним урядом) і наднаціональної спільноти з абсолютно незалежної Європейської комісії(аn independent European Commission<ref> http://www.Schuman.info/ComHonest.htm/ Should the Commission be elected politically or be independent?</ref>). Уряди також намагаються трактувати [[Лісабонський Договір|Лісабонський договір]](the Lisbon Treaty)в якості простого класичного договору, або внести поправки до одного, який не вимагає підтримки громадян або демократичного схвалення. Запропонований Лісабонський Договір (the Lisbon Treaty) і більш ранній Конституційний законопроект(the Constitutional draft) все ще зберігають елементи наднаціонального союзу(the elements of a supranational union) в ЄС (the European Union), на відміну від федеральної держави як [[США]]<ref name="">Pernice, Ingolf; Katharina Pistor (2004). "Institutional settlements for an enlarged European Union". In George A. Bermann and Katharina Pistor. Law and governance in an enlarged European Union: essays in European law. Hart Publishing. pp. 3–38. ISBN 978-1-84113-426-0.</ref> . Але це за рахунок демократичних можливостей наднаціонального союзу, як і було задумано в первісній Співдружності (the first Community.).
== Інші міжнародні організації з деяким ступенем інтеграції ==
Єдиний союз з визнаних, який в цілому домігся статусу наднаціонального союзу(a supranational union) - це [[Європейський Союз|Європейський союз]](the European Union).<ref>Bauböck, Rainer (2007). "Why European Citizenship? Normative Approaches to Supranational Union". Theoretical Inquiries in Law (Berkeley Electronic Press) 8 (2, Article 5). doi:10.2202/1565-3404.1157. ISSN 1565-3404. Retrieved 2009-08-01. A normative theory of supranational citizenship will necessarily be informed by the EU as the only present case and will be addressed to the EU in most of its prescriptions</ref>
Існує ряд інших регіональних організацій, а не наднаціональних союзів, які прийняли або мають намір прийняти на озброєння політику, що може призвести до подібного роду інтеграції в деяких відносинах.
| |||