Вікіпедія

Програма «Марінер»: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Наступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Створена сторінка: {{пишу}} міні|right|Запуск Марінер-1 у 1962 році. '''Програма «Марінер»''...
 
доповнення
Рядок 3:
'''Програма «Марінер»''' ({{lang-en|Mariner program}}) — програма розробки та запуску [[Автоматична міжпланетна станція|автоматичних міжпланетних станцій]], що розроблялись американською агенцією [[NASA]] спільно з [[Лабораторія реактивного руху|Лабораторією реактивного руху (JPL)]] з метою вивчення [[Венера (планета)|Венери]] (Марінер-1,2,5), [[Марс (планета)|Марса]] (3,4,6-9) та [[Меркурій (планета)|Меркурія]] (10) з 1962 по 1973 роки. З її 10 апаратів 7 стали успішними та виконали цілі своїх польотів. Три запуски зазнали аварії, втративши [[Марінер-1]], [[Марінер-3]] та [[Марінер-8]]. Заради зниження ризиків більшість космічних апаратів розробляли та запускали парами.
 
Марінери були спорядженні сонячними батареями, несли на собі набір наукових приладів, в тому числі й для виміру магнітних полів та фіксуваннямфіксування заряджених частинок, а також телекамери. Марінер-8 та 9 мали стати штучними супутниками Марса, а всі інші - пролітними міжпланетними станціями. Апарати цієї програми, на відміну від [[Піонер (програма)|Піонерів]] та [[Вояджер]]ів, функціювали в космосі відносно невеликий термін — від декількох місяців до 3-х років.
 
Виділені кошти на апарат Марінер Юпітер-Санурн з часом перетворились на космічну програму [[Вояджер]], в складі [[Вояджер-1]] та [[Вояджер-2]]. А орбітальні частини космічних апаратів для дослідження Марса [[Вікінг-1]] та [[Вікінг-2]] являли собою збільшену та модернізовану версію [[Марінер-9]]. Розробка другого покоління міжпланетних станцій Марінер під назвою Марінер Марк II зрештою втілилась в зонд [[Кассіні — Гюйгенс]].
Рядок 12:
{{Main|Марінер-1|Марінер-2}}
[[Файл:Mariner 2.jpg|right|150px]]
Основна мета проекту була в розробці та запуску двох космічних кораблів, що мали б пролетіти в безпосередній близькості з планетою Венера, отримати інформацію про її [[Радіометрія|радіометричну]] температуру. Іншим завданням місії було невдала спроба знайти магнітне поле Венери та зробити виміри [[Сонячний вітер|сонячного вітру]] й кількості [[Космічний пил|космічного пилу]] у Космосі <ref name="Огляд">{{Стаття|автор=Відьмаченко А. П., Мороженко О. В. |назва=Огляд супутникових місій та результати їх польотів|посилання=http://www.unit.univ.kiev.ua/doc/missions.pdf |формат=PDF |видання=[[Вісник Астрономічної школи]] |тип=журнал |рік=2014 |том=10 |сторінки=6-19}}</ref>.
 
* Місія: проліт планети Венера.
Рядок 25:
{{Main|Марінер-3|Марінер-4}}
[[Файл:Mariner 3 and 4.jpg|right|150px]]
Марінер 3 та 4 призначались для здійснення польоту в безпосередній близькості з Марсом<ref name=Pyle2012-M3>{{cite book |прізвище=PyleПайл|ім'я=RodРод |назва={{lang-en|Destination Mars}} |переклад-назви=Пункт призначення — Марс |дата=2012 |видавець=Prometheus Books |мовою=англійська |isbn=978-1-61614-589-7 |сторінка=51 |цитата=''Mariner 3, dead and still ensnared in its faulty launch shroud, in a large orbit around the sun.''}}</ref>. Марінер-3 був втрачений через не від'єднаний обтічник, що захищав апарат від перегріву при зльоті. Його корабель-близнюк, Марінер-4, успішно завершив свою місію, зробивши перший успішний проліт поряд з Марсом, чим дав нам уявлення як виглядає ця планета з близької відстані<ref name=Pyle2012-M3/>.
 
* Місія: проліт планети Марс<ref name=Pyle2012-M3/>.
* Вага: 261 кг.
* Обладнання: цифрова камера (з ресурсом близько 20 знімків), датчики космічного пилу, сонячної [[Плазма (агрегатний стан)|плазми]], [[Випромінення|радіації]], [[Космічні промені|космічних променів]], [[Магнітне поле|магнітного поля]], радіозатінення та вивчення [[Небесна механіка|небесної механіки]]<ref name=Pyle2012-M4>{{cite book |прізвище=PyleПайл|ім'я=RodРод |назва={{lang-en|Destination Mars}} |переклад-назви=Пункт призначення — Марс |дата=2012 |видавець=Prometheus Books |мовою=англійська |isbn=978-1-61614-589-7 |сторінка=56 |цитата=''It eventually joined its sibling, Mariner 3, dead ... in a large orbit around the sun.''}}</ref>.
 
Статус:
Рядок 43:
* Обладнання: ультрафіолетовий фотометр, датчик космічного пилу, сонячної [[Плазма (агрегатний стан)|плазми]], [[Випромінення|радіації]], [[Космічні промені|космічних променів]], [[Магнітне поле|магнітного поля]], радіозатінення та вивчення [[Небесна механіка|небесної механіки]].
 
Статус: був запущений 14 червня 1967 року до Венери. 19 жовтня 1967 року станція пролетіла на відстані 3 990 км від поверхні планети. Хоч телекамери апарат і мав, проте провів додаткові досліди атмосфери Венери з пролітної траєкторії. Після виконання місії був закинутий на [[Геліоцентрична орбіта|геліоцентричній орбіті]].
 
был запущен 14 июня 1967 года к Венере. 19 октября 1967 года станция пролетела на расстоянии 3990 км от поверхности планеты. Телекамеры этот аппарат не имел, провёл дополнительные исследования атмосферы Венеры с пролётной траектории. Після виконання місії був закинутий на [[Геліоцентрична орбіта|геліоцентричній орбіті]].
 
== Марінер-6 та 7 ==
{{Main|Марінер-6|Марінер- та 7}}
[[Файл:Mariner 6and7.gif|right|150px]]
 
* Місія: проліт планети Марс.
* Вага: 413 кг.
* Обладнання: цифрові камери з широко- та вузьконаправленими лінзами, [[Інфрачервоне випромінювання|інфрачервоний]] спектрометр та радіометр, ультрафіолетовий спектрометр, датчики радіозатінення та вивчення [[Небесна механіка|небесної механіки]].
 
Статус:
* Марінер-6: був запущений 24 лютого 1969 року. 31 липня 1969 року пролетів на відстані 3 431 км від Марса. Займався переважно фотографуванням планети та дослідженням складу її атмосфери. Після виконання місії був закинутий на [[Геліоцентрична орбіта|геліоцентричній орбіті]].
* Марінер-7: запущений 27 березня 1969 року. 5 серпня того ж року апарато пролетів на відстані у 3 430 км від Марса. Займався переважно фотографуванням планети та дослідженням складу її атмосфери. Після виконання місії був закинутий на [[Геліоцентрична орбіта|геліоцентричній орбіті]].
 
== Марінер-8 та 9 ==
{{Main|Марінер-8|Марінер-9}}
[[Файл:Mariner09.jpg|right|150px]]
 
* Місія: вихід на орбіту Марса.
* Вага: 998 кг.
* Обладнання: цифрові камери з широко- та вузьконаправленими лінзами, [[Інфрачервоне випромінювання|інфрачервоний]] спектрометр та радіометр, ультрафіолетовий спектрометр, датчики радіозатінення та вивчення [[Небесна механіка|небесної механіки]].
 
Статус:
* Марінер-8: був запущений 8 травня 1971 року. Однак, верхня ступінь ракети-носія почала здійснювати кругові коливання та вийшла з-під контролю. Після чого вона разом з корисним багажем увійшла в атмосферу Землі й на відстані у 1 500 км від стартового майданчика впала у Атлантичний океан.
* Марінер-9: запущений 30 травня 1971 року. 13 листопада 1971 року вийшов на орбіту Марса, ставши першим штучним супутником іншої планети. Сфотографував близько 85% поверхні Марса та передав фотографії його супутників — [[Деймос (супутник)|Деймоса]] та [[Фобос (супутник)|Фобоса]]. Наразі вже є вимкненим. Перебуватиме на орбіті Марса принаймні до 2022 року, коли він, за прогнозами, зійде зі своєї орбіти та впаде у атмосферу планети.
 
== Марінер-10 ==
{{Main|Марінер-10}}
[[Файл:Mariner 10.jpg|right|150px]]
 
Марінер-10 став першим космічним кораблем, що здійснив міжпланетний [[гравітаційний маневр]] прискорення. Увійшовши в гравітаційне поле Венери він здійснив прискорення від її орбіти в сторону траєкторії польоту Меркурія. Це також був перший космічний апарат, що пролетів поруч з двома планетами та перший (і єдиний [[MESSENGER|аж до 2008 року]]) пристрій, який сфотографував Меркурій з близької відстані<ref name="Огляд"></ref>.
 
* Місія: проліт планет Венери та Меркурія.
* Вага: 433 кг.
* Обладнання: дві цифрові вузьконаправлені камери, ультрафіолетовий спектрометр, [[Інфрачервоне випромінювання|інфрачервоний]] радіометр, датчики сонячної [[Плазма (агрегатний стан)|плазми]], [[Заряджена частинка|заряджених частинок]], [[Магнітне поле|магнітного поля]], радіозатінення та вивчення [[Небесна механіка|небесної механіки]].
 
Статус: був запущений 3 листопада 1973 року до Меркурія. Під час свого маршруту також здійснив проліт поруч з Венерою з метою її вивчення. Став першим космічним апаратом, що здійснив фотографування Меркурія з близької відстані. Після виконання місії був закинутий на [[Геліоцентрична орбіта|геліоцентричній орбіті]].
 
== Примітки ==
Рядок 64 ⟶ 86:
{{Програма «Марінер» | попередня=[[Піонер (програма)|Піонер]] | наступна=[[Вояджер]]}}
 
[[Категорія:Програма «Марінер»|*]]
[[Категорія:Космічні місії на Марс|Марінер]]
[[Категорія:NASA]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Програма_«Марінер»