Афон: відмінності між версіями

'''Афо́н''' ({{lang-el|Άθως}}), '''А́тос, А́фос,''' '''Афонська гора'''<ref name="ІЗП"/> ({{lang-el|Άγιον Όρος}}&nbsp;— Айон Орос, у перекладі ''Свята Гора''), повна назва '''Автономна Чернеча Держава Святої Гори Афон''' ({{lang-el|{{lang-el|Αυτόνομη Μοναστική Πολιτεία Αγίου Όρους}}}})&nbsp;— автономна [[монастир]]ська [[держава]] в [[Греція|ГрецiїГреції]], на [[схід]]ному виступі [[Халкидіки|Халкідонського півострова]]&nbsp;— [[Айон-Орос]]&nbsp;— в [[Егейське море|Егейському морі]], найвища точка рельєфу якої&nbsp;— '''гора Афон''' висотою 1 935&nbsp;м над [[рівень моря|рівнем моря]].

АдмiнiстративнийАдміністративний центр автономiїавтономії&nbsp;— місто [[Карієс (Айон Орос)|Кар'єс]].

Візантійський імператор [[Костянтин Погонат]] (правив в 668–685) віддав півострів [[Айон-Орос]] у виключне володіння монахів (ченців). У 8 столітті грецькі самітники ([[анахорет]]и) створили на Афоні, так звану, чернечу республіку. Перший монастир&nbsp;— [[Монастир Велика Лавра]]&nbsp;— на Афоні заснований в 962–963 роках грецьким [[Афанасій Афонський|ченцем Афанасієм]]. З часомЗгодом на Афоні виникло близькодо 20 укріплених чоловічих [[монастир]]ів, і він став відігравати роль великого релігійного центру [[православна церква|православної церкви]].

Нині Афон&nbsp;— релігійний, науковий і туристичний центр. Управління здійснюють представники монастирів&nbsp;— свята община. Найвища юрисдикція належить [[КонстантинопольськийКонстантинопольська Патріархатправославна церква|Константинопольському Патріархатупатріархату]] [[ГрецькаГрецьке православна церкваправослав'я|Грецької православної церкви]].

ВУ монастирях Афона зберігається близькоприблизно 10 тисяч грецьких, слов'янських, арабських [[рукопис]]ів, цінні мистецькі твори (починаючи з 9 століття). Збірки досі мало досліджені науковцями.

Тісні ій плідні стосункивідносини [[Київська Русь|Київської Русі]] з Афоном ми бачимосклалися від часів рівноапостольного князя [[Володимир Великий|Володимира]]. Так, ву монастирі Есфігмен в кінцінаприкінці Х ст. був пострижений ву ченці майбутній великий преподобний [[Антоній Печерський|Антоній]]&nbsp;— засновник [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерського монастиря]] та родоначальник усього руського чернецтва. Його духовним наставником був ігумен [[Монастир Есфігмену|Есфігменового монастиря]] Феоктист, відомий на той час церковний діяч. Печерський патерик свідчить, що Антоній на Афоні був двічі, де довгийтривалий час подвизався вбув іночествііноком. [[1013]] року Антоній, отримавшиз благословення ігумена Феоктиста, повернувся на батьківщину, оселившисьй уоселився в Києві. Преподобний Антоній впорядкувавупорядкував чернече життя за зразком, взятим з АфонуАфона, і впровадив ті жсамі правила ув засновану ним [[Києво-Печерська лавра|Київську обитель]].

ВУ [[Києво-Печерський патерик|Печерському патерику]] ми знаходимо ує розповіді про життя святого [[Амон Печерський|Аммона Затворника]]. «Преподобний Аммон, за благословенням ігумена, подорожував до Святої Афонської Гори, наслідуючи життя великих отців».

Перший Руський монастир на Афоні був також заснований за часів князя Володимира та названий на честь Богородиці Ксилургу. Ним ченці Київської Русі володіли до [[1169]]. До того часу кількість руських мешканців Афону так зросла, що вони звернулись через свого ігумена Лаврентія до Священного Кіноту Святої Гори з проханням надати їм один ізз Великих афонських монастирів.

Прохання руських ченців було задоволено і, їм передали древню [[Монастир Пантелеймона|обитель святого Пантелеймона]], відому потім під назвоюназвами «монастир руських», чи «кіновій Каллімахідів», чиабо просто «Русик» («Руський»). Також в їх володінні був залишений і монастир Ксилургу, але як приписний. Але цей монастир швидко втратив свій український характер. З плином часу він став російсько-українським, а згодом і зовсім російським. У наш час{{коли}} на Афоні, в Русику, в Свято-Пантелеймонівському монастирі, який, перебуває у віданні [[Російська православна церква|РПЦ Московського Патріархату]], мешкає більша половина ченців, що є українцями. Ігуменом монастиря є також українець, священноархимандрит Єремія, що несе на Святій Горі послух уже понад 30 років.