Алеаторика: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м робот додав: sv:Aleatorisk musik |
Користувач:Movses/Завдання#Завдання 4, Replaced: р,д → р, д з допомогою AWB |
||
Рядок 3:
Як композиторський напрямок, алеаторика виникла як реакція на [[серіалізм|серіальну музику]] та [[структуралізм]], в яких музична тканина тотально підпорядковувалась тим чи іншим математичним моделям.
Елементи випадковості в музикуванні певним чином були характерні музиці різних епох і напрямків. Варіативним по своїй суті є музичний фольклор, для якого форми фіксації музичного матеріалу взагалі не властиві. У європейській музиці Середньовіччя і Відродження практикувалася довільна заміна вокальних голосів на інструментальні; цифрованний бас, що дозволяв виконавцеві довільно підбирати розташування акордів; в епоху Просвітництва – незафіксовані в нотному записі каденції соліста в інструментальних концертах.
[[Зображення:ZAleatoric Trio.jpg|thumb|Фрагмент партитури сучасного алеаторичного твору]]
Рядок 12:
У [[1957]] році [[П'єр Булез]] пише найважливіший теоретичний трактат про алеаторіку в музиці і читає його на курсах композиції в Краніхштайне. У цьому ж році трактат видається під назвою «Алеа» в «Огляді новин Франції» («Alea», «Nouvelle Revur Francaise»), а наступного року в «Дармштадтськом віснику нової музики» («Darmstadter Beitrage zur Neuen Musik»).
[[
Природу алеаторіки, за принципом її організації, прийнято ділити на дві групи. До першої відноситься так звана абсолютна (вільна), ортодоксальна, ні чим не обмежена алеаторіка. У цій групі реалізуються екстремістські досліди і задуми, побудовані на використанні чистої випадковості, киданні гральній кістці, монет. До цієї ж групи відноситься абсолютно неорганізована інструментальна імпровізація.
Рядок 23:
'''Джерело:''' {{МЭ}}
[[Категорія:
[[Категорія:
[[ca:Música aleatòria]]
| |||