Гершензон Сергій Михайлович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
MBV (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
MBV (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
||
Рядок 1:
{{Картка:Науковець
'''Гершензо́н Сергі́й Миха́йлович''' ([[11 лютого]] [[1906]], [[Москва]] — [[7 квітня]] [[1998]], [[Київ]]) — [[СРСР|радянський]] [[генетика|генетик]], академік Національної академії наук України ([[1976]]), [[Герой Соціалістичної Праці]] ([[1990]]).▼
| ім'я = Сергій Михайлович Гершензон
| портрет = Зображення:Gershenzon.gif
| дата народження = [[11 лютого]] [[1906]]
| місце народження = [[Москва]]
| дата смерті = [[7 квітня]] [[1998]]
| місце смерті = [[Київ]]
| резиденція =
| громадянство = [[Україна]]
| галузь = [[Генетика]]
| заклад = [[Інститут фізіології рослин і генетики НАН України]]
| Alma Mater = [[Московський університет]]
| відомий через =
| звання = [[Професор]]
| ступінь = [[Доктор біологічних наук]]
| учні =
| нагороди =
| примітки =
}}
▲'''Гершензо́н Сергі́й Миха́йлович''' ([[11 лютого]] [[1906]], [[Москва]] — [[7 квітня]] [[1998]], [[Київ]]) — [[СРСР|радянський]] [[генетика|генетик]], академік Національної академії наук України ([[1976]]), [[Герой Соціалістичної Праці]] ([[1990]]).
Народився в сім'ї відомого російського літератора-пушкінознавця [[Гершензон, Михаил Осипович|Михайла Осиповича Гершензона]] і піаністки Марії Гольденвейзер.
Рядок 9 ⟶ 27:
До [[Київ|Києва]] Сергій Михайлович прибув ще в 1937 році на письмове прохання легендарного вітчизняного еволюціоніста [[Шмальгаузен, Іван Івановіч|Івана Шмальгаузена]]. Останньому було доручено очолити тільки що створений інститут, і, вирушаючи на службове підвищення, він вирішив передати свою лабораторію генетики молодому перспективному випускникові [[МГУ]], кандидатові біологічних наук Сергію Гершензону. У 1937-1941 рр. і 1944-1948 рр. він завідував кафедрою генетики і дарвінізму Київського університету. Потім була війна, коли всю Українську академію наук в екстреному порядку вивезли до Уфи.
У 1968-1973 рр. завідував Сектором молекулярної біології і генетики, а потім — відділом, в організованому на базі сектора, [[Інститут молекулярної біології і генетики НАН України|Інституті молекулярної біології і генетики АН УРСР]]. З 1986 р.
На підставі виконаної там серії дослідів з плодовою мушкою майже відразу ж після повернення з евакуації Сергій Гершензон (у співавторстві з Н. Тарнавським і П. Ситько) публікує свою революційну статтю про мутагенну дію тимусної ДНК на дрозофілу. Проте Нобелівську премію за це відкриття декількома роками пізніше вручають його зарубіжному колезі Герману Меллеру (США). Окрім хімічного [[мутагенез]]у, Сергій Гершензон виявив феномен «стрибаючих генів» і зворотну транскрипцію. Набагато раніше за американця [[Френкель-Конрат|Хейнца Френкель-Конрата]] він зібрав з білків і нуклеїнових кислот живий вірус, хоча рівень технічного забезпечення української біології відставав на той момент від заокеанського на багато років. Проте Стокгольм не помічав досягнень радянських учених, чому, об'єктивності ради скажемо, була причина — гоніння на генетику в СРСР у сорокових-п'ятидесятих роках. У 1972 році в Нобелівський комітет приходить заявка на аналогічне гершензонівському (мається на увазі синтез вірусної ДНК на матриці зараженої поліедрозом РНК) відкриття від американців Говарда Теміна і [[Балтімор, Дейвід|Девіда Балтімора]], які і отримують в [[1975]] році [[нобелівська премія|нобельовськую премію]]. Девід Балтімор в листі Сергію Гершензону щиро вибачився перед ним, оскільки не був знайомий з його більш ранніми роботами.
| |||