Архітектура Стародавнього Єгипту: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
стильові правлення |
стильові правлення, правопис |
||
Рядок 45:
Індивідуалізм єгиптян проявився насамперед у тому, що кожен став дбати про власне безсмертя. Тепер вже не тільки фараон і вельможна знать, а й прості смертні стали претендувати на привілеї у потойбічному світі. Так виникла ідея рівності після смерті, що відразу ж позначилося на технічній стороні культу померлих. Він дуже спростився. Стали зайвою розкішшю гробниці типу [[мастаба]]. Для забезпечення вічного життя було вже достатньо однієї [[стела|стели]] — кам'яної плити, на якій були написані магічні тексти і все, що було потрібно померлому в потойбічному світі.
Однак фараони продовжували будувати гробниці у вигляді пірамід, бажаючи підкреслити законність володіння престолом. Правда, це були вже не ті піраміди, що зводилися в епоху Стародавнього царства: розміри їх значно зменшилися, матеріалом для будівництва служили не двотонні блоки, а [[Саман|цегла-сирець]], змінився і спосіб кладки. Основу складали вісім капітальних кам'яних стін, які розходилися радіусами від центру піраміди до її кутів і середини кожної зі сторін. Від цих стін під кутом в 45 градусів відходили інші вісім стін, а проміжки між ними заповнювалися уламками каменю, піском, цеглою. Зверху піраміди облицьовувались вапняковими плитами, що з'єднувалися один з одним дерев'яними кріпленнями. Так само, як і в Стародавньому царстві, до східної сторони піраміди примикав верхній заупокійний храм, від якого йшов критий перехід до храму в долині. В даний час ці піраміди являють собою купи руїн.
[[Файл:Mentuhotep Deir el-Bahri.jpg|right|thumb|250px|Заупокійний храм фараона [[Ментухотеп II|Ментухотепа II]]]]
Рядок 78:
Прикладом '''напівскельного заупокійного храму''' може служити храм цариці [[Хатшепсут]] в [[Дейр-ель-Бахрі]]. Вона побудувала свій храм поруч з храмом фараона [[Ментухотеп II|Ментухотепа II]]. Її храм перевершував храм Ментухотепа і розміром, і багатством декору. Він являв собою поєднання трьох поставлених одна на одну кубів. Оформлення фасадів будувалося на чергуванні горизонталей терас з вертикалями колонад. У нижньому ярусі містився портик, що займає всю довжину східної стіни і розділений посередині пандусом. На другу терасу вела драбина, яка візуально є продовженням пандуса.
Після приходу до влади [[Ехнатон]]а ведеться будівництво храмів присвячених [[Атон]]у. Храми, як і раніше, були орієнтовані із заходу на схід, а їх територія обнесена стінами. Вхід оформляли невисокими пілонами з щоглами. Однак, оскільки новий культ відбувався
== Архітектура Пізнього Царства ==
Рядок 90:
В архітектурі епохи перського панування відбувається поступова відмова від типу монументальних ансамблів; храми, як і раніше присвячені давнім богам, тепер стають набагато менше за розмірами. Зберігається тип класичної колонади часів Нового царства, але при цьому помітно зростає пишність і детальна розробка декору.
Після завоювання Єгипту греками відбувається невідворотний, але вельми продуктивний для мистецтва синтез місцевої художньої культури з традиціями античності. Своєрідність нового синтезуючого стилю демонструють храм Птолемея III в [[Карнацький храм|Карнаці]], храм Гора в [[Едфу]] і комплекс Ісіди на о. [[Філи|Філе]], названий Геродотом «перлиною Єгипту»<ref name="Померанцева">''Афанасьева В., Луконин В., Померанцева Н.'' Искусство Древнего Египта. // Малая история искусств. Искусство Древнего Востока. — {{М.}}, 1976.</ref>.
== Джерела ==
| |||