Закон (право): відмінності між версіями

4189 байтів вилучено ,  6 років тому
Законотворча діяльність Верховної Ради України на сьогоднішній день налічує понад 172 650 законів<ref>[http://nauka.jur-academy.kharkov.ua/download/el_zbirnik/1.2012/Haustova.pdf Хаустова М.&nbsp;Г.&nbsp;Правова система як соціальний феномен: поняття, зміст, структура. 15 с.<!-- Заголовок добавлен ботом -->]</ref>.
 
=
== Основні ознаки закону ==
 
# Є особливим різновидом нормативно-правових актів&nbsp;— законодавчим актом, що приймається вищим представницьким органом держави (парламентом) або безпосередньо народом (шляхом референдуму). В Україні прийняття законів є компетенцією Верховної Ради. Народ України здійснює законодавчі повноваження через всеукраїнський [[референдум]];
# завжди письмовий акт-документ, який закріплює [[норма права|норми права]], що вводяться, або їх зміни, містить первинні, засадничі норми права, яких раніше в правовій системі не було;
# регулює найбільш соціально значущі, типові, сталі суспільні відносини;
# володіє вищою юридичною силою в системі нормативно-правових актів, тобто&nbsp;— це означає, що нормативні акти [[Президент України|Президента України]], органів і посадових осіб державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування приймаються на основі і на виконання законів, не можуть суперечити ним (перебувають «під» законом) і тому є підзаконними;
# приймається з додержанням особливої законодавчої процедури, яка називається законодавчим процесом. Порядок прийняття законів в Україні регулюється Конституцією України і Регламентом Верховної Ради України;
# може бути скасований тільки законом і перевірений на відповідність Конституції судом. Незаперечність закону полягає в тому, що ніякий інший орган, окрім законодавчого, не може його скасувати або замінити<ref name="Петришин О.В.">Порівняльне правознавство / Петришин О. В., Погребняк С. П. та ін.: навч. посіб./ Харків: «Юрайт», 2012.&nbsp;— 265 с.</ref>.
 
Закон в Україні є основною формою правового регулювання суспільних відносин. Саме він може надати інструменти, щодо прогресу права та оновлення. Його компетенція дуже широка, наприклад: регулювання всіх питань, що стосуються державного устрою суспільства, основних прав і свобод громадян, оподатковування, грошової емісії, юридичної відповідальності, оголошення надзвичайного стану, воєнних дій, державної безпеки, атомної енергетики, правового статусу громадських організацій, органів місцевого самврядування, юрисдикційних повноважень, [[правоохоронні органи|правоохоронних органів]]. Інші питання є сферою факультативної компетенції, тобто мають регулюватися не тільки законами, а й іншими нормативно-правовими актами ([[указ]]ами, [[постанова]]ми тощо).
 
== Суб'єкт законодавчої ініціативи ==
Анонімний користувач