Охматівська битва (1655): відмінності між версіями

|combatant1=[[ЗображенняФайл:Herb_Viyska_Zaporozkogo_(Alex_K).svg|30px]]&nbsp;[[Військо Запорозьке]]<br />[[Файл:Herb Moskovia-1 (Alex K).svg|30px]] [[Московське царство|Московське царство]]

|combatant2=[[ЗображенняФайл:Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svg|26px]]&nbsp;[[Річ Посполита]]<br />[[ЗображенняФайл:Gerae-tamga.png|30px]]&nbsp;[[Кримське ханство]]

[[27 жовтня]] [[1654]] року 50-тисячне військо [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] на чолі з коронним гетьманом [[Станіслав Потоцький|Станіславом Потоцьким]] вирушило на [[Поділля]] та [[Брацлавщина|Брацлавщину]]. Тоді ж молодий кримський [[хан]] [[Мехмед IV Ґерай|Мегмет-Ґірей]] запропонував [[Богдан Хмельницький|Богданові Хмельницькому]] відновити військовий союз, розірваний після [[Переяславська рада|Переяславської угоди]]: «Відкиньте від себе Москву, а з нами будьте у приязні». Проте Хмельницький відмовився, і Мегмет-Ґірей уклав угоду з польським королем. [[8 грудня]] шляхетське військо Речі Посполитої з'єдналося біля [[Брацлав|Брацлава]]а з 30-тисячною татарською кіннотою, а 10 ([[20 січня]]) вони оточили [[Умань]], яку обороняв [[полк]] [[Богун Іван|Івана Богуна]] разом з місцевими жителями. Щоб укріпити [[місто]] і зробити фортечні вали неприступними ворогові, Богун звелів облити їх [[вода|водою]] і перетворити на [[крига|крижані]] гори.

Битва на лютому морозі тривала цілу [[ніч]]. Солдати коронного війська під командуванням коронного обозного [[Чарнецький Стефан|Стефана Чарнецького]] прорвалися до московського табору і в рукопашному бою захопили там 20 [[гармата|гармат]] і 300 бочок [[порох|пороху]]у. Московські стрільці стали кидати зброю та [[хоругва|хоругви]] і здаватися, однак були відбиті [[козак]]ами. За словами очевидця-шляхтича, «трупом жолнірським козаки отаборились, бо не тилко вдень, а й уночи билися рукопаш», тобто спорудили укріплення з возів та тіл загиблих і три дні оборонялися без [[вода|води]] та [[вогонь|вогню]]. У [[неділя|неділю]] козаки запропонували переговори і домовилися з татарами про нейтралітет. У вирішальний момент Богун з козацькими загонами непомітно вийшов з Умані і вдарив в [[тил]] польсько-шляхетського війська. Татари, переконавшись у безрезультатності облоги табору, спішно залишили поле битви й почали грабувати українські [[село|села]]. 22 січня весь табір, не порушуючи замкнутості своїх рядів, пробився через ворожі застави до Охматова і після впертої битви визволив загін Пушкаря, що перебував у фортеці.

У козацькій традиції за рівниною у двох [[верста|верстах]]х від Охматова між річками Багвою та Буртами закріпилася назва «Дрижиполе» або «Дрижипіль», так як поле бою дрижало від холоду і вогню.