Неізвєстний Ернст Йосипович: відмінності між версіями

 

== Походження. Батьківська родина ==

 

 

 

Мати — [[баронеса]] Бела Абрамівна Діжур (нар. 1903 в [[Черкаси|Черкасах]]) була шляхетного [[Сефарди|сефардського]] походження (з хрещених євреїв-сефардів), про що також свідчить префікс її прізвища в оригіналі «Ді-/Де-» ({{lang-fr|-de'}}). Член [[Теософія|теософського]] товариства. За освітою та фахом була [[хімік]]ом-[[біолог]]ом-[[генетика|генетиком]], ученицею [[Вернадський Володимир Іванович|В.І.Вернадського]]. Але більшу відомість вона здобула як [[письменник]] - [[поет]] та [[прозаїк]], автор популярних книжок для дітей, а також шкільних підручників з хімії. Книги Бели Діжур були перекладені на багато мов світу, включно [[Японська мова|японську]]. Її ж авторству належить перша в світі книга про [[Януш Корчак|Януша Корчака]].<ref name="Одержимість/><br>

Двоюрідний брат Ернста Неізвєстного — російський поет [[Межиров Олександр Петрович|Олександр Межиров]].

 

Ернст навчався в школі для обдарованих дітей у [[Ленінград]]і. З початком війни [[1941]] року був евакуйований разом з учнями школи для обдарованих дітей у місто [[Самарканд]]. Навчання перервала війна. Романтично налаштований радянською [[пропаганда|пропагандою]] та книжками про героїв 17-річний Ернст пішов на фронт добровольцем, приписавши у воєнкоматі до свого віку один рік. Закінчив прискорений курс офіцерського училища льотчиків, отримав звання [[лейтенант]]а та направлення на фронт у частину ВПС. Але до фронту не доїхав — застрелив у поїзді радянського офіцера, який [[згвалтування|згвалтував]] дівчину. За це військовий трибунал лишив його офіцерського звання та приговорив його до розстрілу. Він 62 дні просидів у камері смертників, після чого розстріл було замінено на службу у фронтовому [[Штрафні військові підрозділи|штрафному батальйоні]] десантників.

 

Мав контузію мозку, поранення хребта (в нього було вибито три [[Міжхребцевий диск|міжхребцеві диски]]), частковий [[параліч]] ніг, три роки ходив з допомогою милиць як [[інвалід]], почав заїкатися. Півтора року лікувався у військових [[шпиталь|шпиталях]]. Багато займався тренуванням ніг і зумів відмовитися врешті решт від милиць. Нестерпний біль міг гасити тільки за допомогою [[Морфій|морфію]]. Щоб він остаточно не став наркоманом батько-лікар став йому виписувати спирт.

 

Но закінченню війни в 1947 році він поступив до Московського державноого художнього інституту імені Сурікова, де його вчителями були такі майстри як [[Манізер Матвій Генріхович|М.Г.Манізер]], [[Меркуров Сергій Дмитрович|С.Д.Меркуров]], [[Вучетич Євген Вікторович|Є.В.Вучетич]], [[Томський Микола Васильович|М.В.Томський]]. Ще студентські роботи Неізвєстного початку 1950-х років придбали державний [[Російський музей]] та [[Третяковська галерея]].

 

Паралельно до навчання в художньому інституті Неізвєстний поступив на [[філософ]]ський факультет [[МДУ|Московського державного університету]], де провчився повний курс. Там він дружував з майбутнім видатним російським [[філософ]]ом сучасності [[Мераб Мамардашвілі|Мерабом Мамардашвілі]].{{початок цитати}}— Він <Мераб Мамардашвілі> був як [[Вергілій]] в моєму [[Пекло|аду]] - водив по цьому аду і все коментував.<ref name="Одержимість>[http://mignews.com/news/interview/world/110505_140523_56276.html Эрнст Неизвестный. Одержимость как метод работы]</ref>{{кінець цитати}}

 

 

 

 

== В еміграції ==

Його від'їзд за кордон Радянського Союзу виявився триумфальним, митця супроводжує світове визнання та слава. Одразу після отримання візи на еміграцію з СРСР, він отримав громадянство Австрії персонально від [[Федеральний канцлер Австрії|федерального канцлера]] [[Бруно Крайський|Бруно Крайського]]. Скульптор отримав не тільки громадянство, а і майстерню. Його арт-ділер сприяв перебуванню Ернста у Швеції, а згодом там заснували музей скульптур Неізвєстного.

 

 

Серед найбільш відомих праць цього часу:

* бронзовой голова [[Дмитро Шостакович|Дмитра Шостаковича]] на замовлення Центру Кеннеді в Вашингтоні

* цикл «Людина крізь стіну» («Man through the Wall») на замовлення галераї Магна в Сан-Франциско, котрий присвятив історичній поразці радянського [[комунізм]]у

* иллюстрації до ювілейного видання творів [[Семюел Беккет|Семюела Беккета]].

* декілька скульптурних зображений [[розп'яття]] для [[Музеї Ватикану|музею Ватикана]] придбав [[Папа Римський]] [[Іван Павло II]] .

* скульптура «Золота дитина» в [[Одеса|Одесі]] (броза, 1994)

 

 

В [[2000]] В.Путін вручив йому [[Орден «Знак Пошани»]].

 

* почесний член [[Шведська королівська академія наук|Шведскої Королівскої Академії наук]] (1986)

* член Європейскої Академії мистецтв, наук та гуманітарних знань. (1989)

* почесний закордонний член Російської академії мистецтв

 

* [[Орден Червоної Зірки]]

 

{{reflist}}

== Посилання ==

[[Категорія:Російські євреї]]

[[Категорія:Радянські скульптори]]

[[Категорія:Народились 1925]]

[[Категорія:Радянські військовики Другої світової війни]]