Самохідний вагон: відмінності між версіями

[[ЗображенняФайл:Самохідний вагон.JPG|thumb|350px|Самохідний вагон.]]

'''Самохідний [[вагон]]''' - — спеціальний вид рухомого складу, застосовується переважно на гірничих підприємствах. Самохідні вагони розподіляються: за призначенням  — на вугільні, рудні, для допоміжних вантажів і пасажирські; за вантажопідйомністю  — на легкі (до 5т5 т), середні (5...15т5…15 т) і важкі (понад 15т15 т); за способом розвантаження  — на вагони з донним конвейєромконвеєром і з перекидним кузовом; за виконанням ходової частини—начастини — на пневмоколісні, гусеничні і колісно-рейкові; за типом приводу  — на електричні, пневматичні і дизельні.

Середня довжина транспортування ними при швидкості руху 8...108…10 км/г становить 100...150 100…150 м, а максимальна  — 200...300 200…300 м. Ці дасобизасоби випускають чотирьох типорозмірів  — вантажопідйомністю 5, 10, 15 і 20 т. Позначаються вони, наприклад, так: 1ВС-5 (перша модель, вагон самохідний вантажопідйомністю 5 т).

Для перевезення устаткування, матеріалів і людей на вугільних шахтах будь-якої категорії по газу чи небезпечних за раптовим викидом застосовують вантажопасажирські самохідні вагони типу ГЛВ (1,5; 3; 8т8 т). У цьому випадку для забезпечення зчеплення коліс з грунтом[[ґрунт]]ом виробки необхідно, щоб вона була мало обводнена і мала коефіцієнт міцності породи по шкалі М.  М.  Протодьяконова не нижче 4. Крім того, поперечний уклон дороги не повинен перевищувати 5°, а радіус заокруглення  — бути менше 7  м.

== Конструкція ==

Самохідний вагон (рис.) складається із механізмамеханізму керування 1, ходової частини 2, акумуляторної батареї 3. привода 4 і кузова 5 (для м'яких порід) обладнаного дволанцюговим конвейєромконвеєром. Великокускову, абразивну, важку руду і породу перевозять вагонами з перекидним кузовом. Ходова частина таких машин оснащена пневматичними шинами низького тиску з гідравлічним двобічним керуванням усіх коліс.

== Див. також ==

== Література ==