Друїди: відмінності між версіями

'''Друїди''' — [[Жрецтво|жрецький]] [[Жрецтво|прошарок]] у [[кельти|кельтських племен]] [[Західна Європа|Західної Європи]], що існував в [[2 століття до н. е.|2 столітті до н. е.]] — [[1 століття|1 століття н. е.]] в дописьменнудописемну епоху (кінець [[залізний вік|залізного віку]]). В ірландських джерелах - — хроніках, легендах, міфах повідомляється про функціонування стану друїдів як жречеськоїжрецької касти звід 3000 року до нової ери, до часу прийняття християнства в Ірландії в кінці V століття нової ери. Хоча і після того термін "«друїд"» зустрічався у багатьох ірландських літературних джерелах. Згідно з поширеними легендами друїди в Ірландії здійснили масове самогубство після прийняття християнства, але історики сумніваються в достовірності цих фактів. Судячи зі всього чимало друїдів в Ірландії прийняли християнство і стали священникамисвящениками і монахами, знахарями і ковалями.

[[Публій Корнелій Тацит|Тацит]] в своїх «Анналах» описує напад римської армії під керівництвом правителя Британії Ситонія Полінія в [[61]] році на [[острів]] Мона (сучасний [[Англезі]]), що біля північно-західного [[побережжя]] [[Уельс]]у.

Переправившись на острів, римська [[піхота]] і [[кіннота]] опинилися віч-на-віч з ворожим військом, що стояло на березі, вигляд якого уразив римлян. Серед воїнів, що стояли в повному озброєнні, бігали схожі на [[Фурії|Фурій]] [[жінка|жінки]], в траурному одіянні, з розпущеним [[волосся]]м, з запаленими факелами в руках. Друїди, що знаходилися поруч, із здійнятими до неба руками промовляли [[молитва|молитви]] своїм богам, проголошували магічні заклинання і кидали [[прокльони]]. Спочатку римські воїни стояли, немов окамскам'янівши, під дією таємничих чар, підставляючи, за словами Тацита, «нерухомі тіла під удари, що сиплються на них». Потім вони послухали напучення полководця «не страшитися цього несамовитого, наполовину жіночого війська», спрямувалися вперед і розбили ворога. Після цього римляни вирубали священні гаї острова Мони і розмістили там свій [[гарнізон]].

Після кривавої бійні на острові Мон римляни проголосили друїдів поза законом. Це був кінець культу друїдів, хоча вони частково ще залишались у [[Шотландія|Шотландії]] та [[Ірландія|Ірландії]]. Згадки про пізніх друїдів зустрічають у [[ірландська література|ірландській літературі]], де вони виступають в ролі царських радників. Найвідомішим з них є [[Катбад]]— впливовий друїд при дворі короля [[Ульстер Конхобар|Ульстера Конхобара]]. Другим прикладом є могутній сліпий друїд Мог Рут із Мунстера, який начебто міг збільшуватись до величезних розмірів, викликати бурю і перетворювати людину в [[камінь]]. Дочка Мога Рута— Тлахтга також була відомою друїдкою, на її честь названо пагорб в [[Графство Міт|графстві Міт]]. Інформацію про друїдів та їх діяльність знаходимо в чилельнихчисленних давньоірландських селах (сагах) які довгий печас передавались усно з покоління в покоління і були записані першими ірландськими монахами в VI - XVI–X століттях.

Друїди були носіями певного світогляду давніх кельтів, хранителями традицій, звичаїв, ритуалів давніх кельтів, жерцями поганської релігії давніх кельтів. Для друїдизму характерний політеїзм. При цьому функції чисельних богів друїдського пантеону не однозначні — один і той же бог виконує кілька функцій, і одну і ту ж функцію можуть виконувати кілька богів. Наприклад, Маннанан був богом моря, хвиль, мудрості, правителем райських островів вічного життя і т. д. Але в той же час богом моря був Лір. При цьому Маннанан часто називався сином Ліра — МанннананМаннанан мак Лір. При цьому боги одночасно виступали як історичні персонажі, вказувались навіть точні дати їх життя та правління в якості королів, навіть дати смерті після яких вони йшли в сід — потойбічний світ, який був розташований в глибинах пагорбів або на далеких островах чи в глибинах озер. Всі боги переіодичноперіодично повертались з сіду в реальний світ і втручались в життя людей. Також у друїдизмі був культ священних каменів (можливо успадкований від неіндоєвропейських племен які були завойовані і асимільовані кельтами). Одним із найбільш священних каменів був Камінь Долі — Фаль, який пророкував майбутнє і скрикував, коли до нього торкався майбутній король Ірландії. Важливим компонентом друїдизму був культ священних дерев та рослин. Низка порід дерев вважались особливо священними, ним поклонялись, здійснювали їм жертвоприношення. До таких священних дерев і рослин належали в першу чергу дуб, горобина, омела. Друїди здійснювали магічні ритуали перебуваючи у свиті чисельних кельтських вождів, королів, ватажків кланів, особливо перед битвами. Майбутнє пророкували по кістках тварин які перед тим кидали у вогонь, торкаючись до священних каменів та слухаючи шум хвиль. Друїдам приписували спорудження мегалітичних споруд — дольменів, менгірів, кромлехів, але насправді ці споруди буди створені задовго до заселення кельтами цих територій, хоча деякі з них могли використовуватись друїдами з ритуальною метою. За свідченням античних істориків друїди були носіями квазінаукових знань, які передавалися усно і які заборонено було записувати під страхом смерті, хоча друїди володіли писемністю — кельтська писемність «огам» відома з 600 року до н. е. Така заборона на створення книг відома для багатьох індоєвропейських народів і пояснюється замненістю жречества і засекречення знань жрецівжерців. Ці квазінаукові пізнання стосувались астпрономіїастрономії, астпрологіїастрології, лікувальних властивостей рослин. Пантеон релігії друїдів був складний, що, можливо, було наслідком впливу на індоєропейськийіндоєвропейський пантеон релігії доіндоєвропейського населення Європи з яким давні кельти змішувались. У цьому пантеоні була відсутня чітка ієрархія, що було проявом свободолюбивості кельтів та їх схильності до крайнього індивідуалізму. Загалом основні персонажі цього пантеону були такі:

[[18 століття]] характеризується відновленням друїдизму. Піонерами в цьому стали Вільям Стаклі, Джон Обрі і Джон Толанд.

'''Джон Обрі''' першим заявив про зв'язок між [[Стоунхендж]]ем, [[Ейвбері]] і іншими монументальними пам'ятками [[Англія|Англії]] з друїдами.

Послідовником '''Обрі''' став ірландець '''Джон Толанд'''. У [[1717]] році у [[Лондон]]і він заснував [[орден друїдів]], а в [[1776]] році опублікував свою працю «[[Історія друїдів]]».

'''Вільям Стаклі''', відомий [[археолог]] і антиквар, у [[1718]] році став секретарем Товариства старожитностей. Його дослідження, записи і малюнки щодо Стоунхенджа і Ейвбері є цінним матеріалом для археологів і [[історик]]ів. У своїх працях «Стоунхендж, храм британських друїдів» ([[1740]]) і «Ейвбері, храм британських друїдів» ([[1743]]), що зробили великий вплив на відродження сучасного друїдизму, він, як і '''Обрі''', вказував на зв'язок доісторичних монументів з єдиним відомим в ті часи населенням Британії  — друїдами.

Ордени друїдів існують і у [[21 століття|21 столітті]].

* '''Орден бардів, оватів і друїдів''' (OBOD). Є дві версії щодо розвитку цієї групи. Перша зводить їх походження до Стародавнього Ордену друїдів (AOD), створеному Генрі Хурлом в Англії в [[1781]] році. Ця група розкололася на різні організації. До [[1918]] року було п'ять груп, котрі намагалися виконати церемонії сонцестояння в Стоунхенджі. До [[1955]] року залишилося тільки «Британське Коло», яке, у свою чергу, у [[1963]] році розділяється на групи, на основі яких формується OBOD.<br /> Інша версія простежує походження OBOD через AOD до групи, заснованої в Англії в [[1717]] році Джоном Толандом;

* '''Британський орден друїдів''' був заснований [[1979]] року '''Філіпом Шаллкрассом''' і '''Еммою Ресталл Орр'''. Вони трактують друїдизм як процес постійної зміни, за допомогою чого традиція безперервно оновлюється, з огляду на запити кожного нового покоління. Британські друідидруїди в наш час{{коли}} мають приблизно 3000 членів, головним чином у [[Великобританія|Великобританії]];

* '''Переутворені Друїди Північної Америки''' &nbsp;— рух, розпочатий з жарту середньозахідного американського коледжу (Carleton Коледж у Northfield), у [[1963]] році. Адміністрація коледжу вимагала, щоб всі студенти відвідали церкву. Деякі студенти винайшли RDNA як реакцію на цю вимогу. Лідери були вражені, коли багато хто зі студентів хотіли продовжити існування RDNA, навіть після того, як протест проти державної адміністрації був виграний. З цього джерела пішло багато друїдистичних організацій.

Друїди відзначають чотири головних [[свято|свята]], у перший день третього місяця кожного з чотирьох сезонів. Свята починаються від заходу сонця і тривають протягом трьох днів. На вершинах пагорбів розводяться великі багаття. Рогату худобу проводять між двома вогнищами, щоб гарантувати багатий приплід; чоловіки і жінки парами стрибають через багаття або пробігають між ними. Більшість свят друїдського календаря мають явно скотарське походження і приуреченіприурочені до певних сезонних дій давніх скотарів. Давні друїди користувалися сонячно-місячним календарем, святкувались у певну фазу місяця і тому дати свят друїдів можна тільки приблизно співставитизіставити з сучасним календарем. Найголовніші свята давній друїдів відомі нам з давніх ірландських джерел:

* [[Самайн]] -&nbsp;— (ірл. -&nbsp;— Samhain, Samhuinn) -&nbsp;— («Кінець тепла») &nbsp;— святкувався приблизно [[1 листопада]] відзначаються частування спочилих і Новий Рік за [[Кельтський календар|кельтським календарем]]. Свято повернення стад з літніх пасовищ на зимові стійбища. Під час самайну вирішували яку худобу слід пустити під ніж, яку лишити до весни. Під час свята принослиприносили в жертву худобу (переважно биків), поминали предків. Ритуальний сенс свята -&nbsp;— отримання гарантій від богів, що природа знову після зими відродиться. Дане свято було прийняте [[християнство]]м, і пізніше стало світським святом [[Хелловін]];

* [[Імболк]] або Брігід (ірл. -&nbsp;— Imbolc, Brighid) («Повернення світла») &nbsp;— відзначається приблизно [[1 лютого]]. Приурочений до першого доїння овець. Назва "«Брігід"» повязана з богинею Брігітою -&nbsp;— дочкою Дагди, богинею родючості, науки, лікарської справи у давніх кельтів.

* [[Белтайн]] (ірл. -&nbsp;— Beltaine, Bealteinne) або Кетсамайн (ірл. -&nbsp;— Cetshamain) &nbsp;— святкувався приблизно [[1 травня]], свято приурочене перегону стад на літні пасовиська. Головний атрибут свята -&nbsp;— велечезні багаття. Стада тварин проганяли між двома багаттями -&nbsp;— здійнювали ритуал очищення. Назва походить від давнього кельтського слова beltine -&nbsp;— вогонь. Свято повязане з богом Беленом (Belenus) -&nbsp;— бог скотарства та вогню у давніх кельтів. Інша назва -&nbsp;— святкування вогнів Бел;

* [[Лугназад]] (ірл. -&nbsp;— Lughnasad, Lughnasadh, Lammas) &nbsp;— святкувався приблизно [[1 серпня]], день [[Луг (ірландська міфологія)|ЛугЛуга]]а -&nbsp;— бога світла, бога ремесел, творчості. Свято носило більше землеробський, а не скотарський характер -&nbsp;— приурочене до часу дозрівання урожаю і початку збору урожаю.

* Пауел Т. Г. &nbsp;Е. &nbsp;Кельти. -&nbsp;— М.: Центрполиграф, 2003. -&nbsp;— 232 с.

* [http://som.org.ua/k2340l1.html Ю.&nbsp;В. &nbsp;Грузин Друиды]