# '''[[Спо́сіб]]''' — граматична категорія дієслова, що показує стосунок дії чи стану до дійсності з погляду мовця, виражає значення можливості, бажаності, необхідності та інших умов реалізації дії (стану).
Семантична суть категорії способу полягає у протиставленні реальних дій ірреальним (модальним).
Термін у сучасному значенні вперше вжив Т. Глинський у своїй неопублікованій праці 1845 року; 1862 ним скористався М. Осадца.<ref name="ume">Українська мова: Енциклопедія. — К.: Видавництво "українська енциклопедія" імені М. П. Бажана, 2004 — ISBN 966-7492-19-2</ref> Способи дієслів вивчали А. Ярещенко, Л. Коць, Н. Дніпровська та ін.
