Чехословаччина: відмінності між версіями

'''Че́хослова́ччина''' (Че́хо-Слова́ччина, {{lang-cz|Československo}}, {{lang-sk|Česko-Slovensko}}) — історична країна в [[Центральна Європа|Центральній Європі]], що існувала з [[1918]] по [[1992]] роки. Складалася з двох республік — [[Чехія|Чехії]] та [[Словаччина|Словаччини]] зі столицею в [[Прага|Празі]]. ЧСР постала [[28 жовтня]] [[1918]]; у серпні [[1992]] було ухвалено рішення про створеннястворити окремихокремі [[Чехія|ЧеськоїЧеську]] іта [[Словаччина|СловацькоїСловацьку]] республікреспубліки.

Становлення до неї альянтів і Мирної конференції та від ситуації на російсько-українському фронті. У політичних колах ЧСР конкурували щодо цього дві течії— консервативна проросійська (К.Крамарж, Ї.Стржібрні, Й.ДюріхДюрих та ін.) та кола, представлені групою Масарика (Е.Бенеш, Я.Нечас, П.Маха, А.Немец, В.Гірса та ін.), що вели проукраїнську політику. Зокрема це було засвідчено у ставленні до ЗУНР та невизнанні польських претензій до Галичини. З урядом ЗУНР Прага підтримувала приязні відносини, уклала торгову угоду, отримуючи бориславську нафту й експортуючи промислові товари та зброю. У Станиславові й Самборі діяли чехословацькі місії. Дипломатично ЧСР підтримувала вимогу національного самовизначення щодо Східної Галичини. Зацікавлення Праги Україною і Росією було мотивоване не тільки традиційним слов'янофільством, а й конкретними господарськими інтересами, зокрема перспективами чеської торгівлі й капіталовкладів на Сході. З погляду безпеки ЧСР була зацікавлена спершу спільним кордоном з Україною чи Росією, а згодом утворенням блоку країн, що ним можна було б шахувати Австрію й Угорщину; звідси концепція Малої Антанти, в існуванні якої ключеву ролю відігравала належність Закарпаття до ЧСР («міст» між ЧСР і Румунією). Незважаючи на свою прозахідну орієнтацію та непогодження з радянським режимом, керівники ЧСР намагалися нормалізувати відносини з СРСР, що в 1935 призвело до підписання пакту неаґресії і взаємодопомоги.