Понтійське царство: відмінності між версіями

Наприкінці [[III століття до н. е.|III]] – початку [[II століття до н. е.|II століття до н.е.]] різко змінилася ситуація в [[Мала Азія|Малій Азії]], зросли могутність [[Антіох III Великий|Антіоха III]], агресивність [[Віфінія|Віфінії]] і [[Пергам (держава)|Пергаму]]. Ситуація погіршувалася постійним втручанням [[Стародавня Македонія|Македонії]]. У [[216 до н. е.|216 році до н. е.]] в результаті успішних дій проти {{Не перекладено|Ахей (полководець)|Ахея|en|Achaeus (general)}} [[Антіох III Великий|Антіох III]] повернув собі Велику Фрігію, яка була об'єктом пильної уваги царів Понту. Проте згодом за {{Не перекладено|Апамейський мирний договір|Апамейським мирним договором|en|Treaty of Apamea}} [[188 до н. е.|188 року до н. е.]] вся [[Лікаонія]], Місія, [[Іонія]], Велика і Мала [[Фігія|Фрігії]] були передані римлянами [[Пергам (держава)|Пергаму]]<ref>Hansen E.V. The Attalids of Pergamum. Ithaca (N.Y.), 1947. P. 88, 89. {{ref-en}}</ref><ref>Will E. Histoire politique du monde hellenistique. Nancy, 1967. Vol. II. P. 191. {{ref-fr}}</ref>.

 

Незадоволений таким рішенням, [[Віфінія|Віфінський]] цар окупував спірні землі, що призвело до Віфіно-пергамської війни [[186 до н. е.|186]]–[[183 до н. е.|183 років до н.е.]]. На боці {{Не перекладено|Прусій I|Прусія I|en|Prusias I of Bithynia}} виступали цар [[Стародавня Македонія|Македонії]] [[Філіпп V Македонський|Філіп V]], [[Галати|галатський]] тетрарх [[Ортіагон]], понтійський цар [[Фарнак I]] і [[карфаген]]ський полководець [[Ганнібал]]. Фарнак I був сином і наступником Мітрідата III, проте, час його приходу до влади невідомий<ref>Olshausen E. Pontos // RE. 1978. Suppl. XV. S. 409. {{ref-de}}</ref>. Союз Понту і Віфінії можна пояснити тим, що Віфінія була в поганих відносинах з Пергамом, який, з волі римлян, володів Великою Фрігією, а Прусій I захопив Малу Фрігію. Тому понтійському царю, який не змирився з втратою володінь своїх предків у Фрігії, було вигідно в подібній ситуації вступити в дружбу і союз з Віфінським правителем, який прагнув відвоювати у {{Не перекладено|Династія Атталідів|Атталідів|en|Attalid dynasty}} більшу частину їхніх володінь. Тільки таким шляхом можна було зберегти надію на надбання всіх фрігійських земель.