Лідія Койдула: відмінності між версіями

| Ширина = 220px

Лідія Янсен народилася у Вяндру, повіт Пярну, область Лівонія (зараз центральна Естонія). Сім'я переїхала до містечка неплдалік Пярну в 1850 році, де в 1857 її батько почав видавати першу місцеву газету естонською мовою, а Лідія пішла до німецької школи. Згодом Яннсени переїхали до університетського міста Тарту, найпрогресивнішого міста Естонії, в 1864. Націоналізм, у тому числі публікації мовою нацменшин, був дуже гострою темою в Російській імперії, але указ царя Олександра ІІ був відносно ліберальним, і Яннсену вдалося переконати імперську цензуру дозволити йому випустити першу національну естономовну газету в 1864. Обидві, місцева та національна, газети називалися «Кур'єр». Лідія писала для батька у двох газетах, а також публікувала свої твори окремо. В 1873 вона вийшла заміж за Едуарда Мікелсона, латвійського військового лікаря, та переїхала до Кронштадта, штаб-квартири російський морських збройних сил біля Санкт-Петербурга. В 1876-18781876–1878 роках Мікелсони відвідали Бреслав, Страсбург та Відень. Койдула прижила в Кронштадті 13 років, і окрім як під час поїздок на літо до Естонії, вона туга за батьківщиною не полишила її. Лідія Койдула мала трьох дітей. Вона померла 11 серпня 1886 року після довгої та болісної хвороби. Останньою поемою, яку вона написала була «Естонії, перед смертю», {{lang-et|Enne surma - Eestimaale!}}.

* Nirk.E. Estonian Literature. Tallinn Perioodika. 1987. pp73–77pp73-77, 79–8179-81, 366

* Raun.T.U. Estonia and the Estonians. Hoover Institution Press, Standford. 2001. pp 77–7977-79, 188

* Kruus.O & Puhvel.H. Eesti kirjanike leksikon. Eesti raamat.Tallinn. 2000. pp 210– 211210–211