Витинанка: відмінності між версіями

''' Витина́нки''' (від українського слова  "«витинати"», тобто "«вирізувати"», "«вивертати"») — це вид давньо- словдавньослов'янського, зокрема українського народного декоративного мистецтва. Включає сюжетні та орнаментальні [[прикраси]] житла — ажурні, силуетні тощо.

Витинанці властива лаконічність й вишуканісі зображальних засобів. Близька до неї техніка створення [[силует]]у.

Витинанки виготовляються з допомогою ножиць (маленьких і, наприклад, дуже великих - — для стриження хутра овець), спеціальних дрібних пристосувань майстрів, що передаються з покоління в покоління, а також ножа, сокирки, інших знарядь. Матеріалом для витинанок є папір (білий або кольоровий). Деякі люди вважають, що витинанками можуть бути вироби з дерева або із рослинних заготовок. Проте на Першій Міжнародній виставці витинанок (Вырезки мира, Вільнюс, 1991) витинанками були названі лише вироби з паперу (будь-якого) і тонкого картону. Витинанки використовують для прикрашання приміщень  — стін, вікон (наприклад, дивовижні фіранки на кватирках сільських хат), а також полиць, [[комин]]ів, печей. Витинанки застосовують як у побуті, так і для підготовки релігійних або світських свят.

З появою [[папір|паперу]] і перших примітивних ножиць у Китаї з’явилисяз'явилися і перші витинанки. Не відразу папір "«перебрався"» зі Сходу в Україну. Мистецтво луб’янихлуб'яних виробів існувало паралельно з розвитком кераміки. Так традиції витинання на території України віднаходять у трипільській кераміці. Зустрічаються витинанки в артефактах кочових [[народи Алтаю|народів Алтаю]], на півночі Європи, [[Балкани|Балканах]] і у [[слов'яни|слов'ян]]. Це часто-густо ажурні [[аплікація|аплікації]] зі шкіри та хутра на одязі й предметах домашнього побуту. У VII—XII VII–XII ст. у Китаї набули широкого поширення паперові прикраси: зображення божеств, духів, драконів, квітів, птахів, риб, які наклеювали на вікна (правда, це схоже на наші фіранки?!).

У XIII  ст. подібні витинанки були розповсюджені в [[Персія|Персії]], згодом по всій Європі. У XVI  ст. з'явилися [[кустоди]] — орнаментальні ажурні шкіряні підкладки під канцелярську [[печатка|печатку]].Українські народні паперові витинанки, як прикраси сільських хат, почали використовуватися в середині XIX  ст.

У 1980-х роках відомі майстри українських витинанок: [[Дмитро Мимрик]] (с. [[Великий Говилів]] Тернопільської області), [[Софія Приймак]] (с. [[Петриківка]] Дніпропетровської області), [[Любов Процик]] ([[Львів]]), [[Людмила Лузгіна]] ([[Запоріжжя]]), Галина Хміль ([[Київ]]), Андрій Пушкарьов (Дніпропетровськ), [[Мазур Людмила Олександрівна|Людмила Мазур]] ([[Хмельницький]]), [[Корчинський Василь Леонтійович|Василь Корчинський]] ([[Київ]]) та ін. Матеріалом для сучасних витинанок є [[глина]], [[метал]], [[дерево]], [[тканина]], [[камінь]] (дуже дивний погляд на матеріал для витинанок?????) та, традиційно, папір. Сучасна витинанка використовується у дизайні інтер'єру та книговиданні. Прикладами сучасної витинанки є роботи сучасного художника та народного майстра [[Богдан Тарас Вікторович|Тараса Богдана]] ([[Львів]]) та [[Денисенко Ігор Михайлович|Ігоря Денисенка]] ([[Київ]]). Серед Майстрів народної творчості Києва заслужене місце посідає Наталія Васєніна, роботи якої були представлені на Першїй Міжнародній виставці "«Вырезки мира"», що відбулася у Вільнюсі 1991 року. Крім неї у Вільнюсі тоді ж експонували свої витинанки ще дві майстрині.

== Типологія витинанок ==

За технологічними та художніми особливостями витинанки поділяються на: ажурні - — виготовляються з одного аркуша паперу, зображення міститься у прорізах;

силуетні - — зображення виступає силуетом; одинарні - — виготовляються з одного аркуша паперу;

складні - — аплікаційні з кількох аркушів паперу, тому майже завжди багатоколірні. За технікою виготовлення і способом подачі зображення складні витинанки поділяються на складені (великомаштабні твори, зображення яких утворені з окремих елементів, складених поряд один з одним, гармонійно поєднаних між собою в єдине ціле) і накладні (накладні одна на одну "«гіркою"»).

Витинанки бувають таких груп: фігурки - — силуетні витинанки, витяті за контуром, бувають кількох композиційних типів - — пташки, вершники, ляльки та ін; розетки - — ажурні витинанки, що складаються з розеток, зірок, ромбів, квадратів (усі одинарні) та накладних "«сонечок"»; дерева - — сюжетно-декоративні витинанки, будуються відносно вертикальної осі: дерево, дерево з пташками, гілка, букет, вазон і под.; стрічки - — з однобічною або двобічною композицією орнаменту; шпалери - — витинанки, які складаються з таких типів композиційної структури: центральна, рядова, сітчаста, вільне заповнення; фіранки - — рід паперових прикрас, як ускладнений варіант одинарних стрічкових витинанок; ігранки - — витинанки з яскраво вираженим декоративним і тематичним характером; виставочні витинанки - — це тематичні твори, пристосовані для експонування на виставках та оздоблення поліграфічної продукції.

* http://www.oa.edu.ua/ua/info/news/2012/04-11-02