Ядерна зброя: відмінності між версіями

Відставання СРСР в технологіях виробництва засобів автоматичного управління та [[Програмне забезпечення ЄС ЕОМ|програмного забезпечення]] до [[ЕОМ]] призвело до різниці підходів у розгортанні систем контролю за ядерними випробуваннями. У той час, коли американські фахівці робили ставку на автономні (у тому числі, підводні, придонні, розміщені на прибережних шельфах) сейсмоприймальні станції, що в автоматичному режимі кодували і передавали зібрану інформацію в Центр (у роки [[Холодна війна|холодної війни]] розміщувався в штаті [[Алабама]]), радянські сейсмологи були змушені працювати у військових лабораторіях, розгорнутих по всьому периметру тодішнього СРСР, від [[Петрозаводськ]]а на заході до [[Білібіно]] та [[Петропавловськ-Камчатський|Петропавловська-Камчатського]] на [[Далекий Схід|Далекому Сході]] країни. Такі лабораторії розміщали в місцях, де, за даними геологічних досліджень, проходили краї великих [[Тектонічна плита|тектонічних плит]]. А значить, очікувалися найсприятливіші умови для приймання сейсмічного сигналу і створення найбільш ефективних [[сейсмічний канал|сейсмічних каналів]].