Музика епохи романтизму: відмінності між версіями

'''Музичний [[Романтизмромантизм]]''', як художній напрямок, постав на початку [[XIX століття]] під впливом раннього німецького літературно-філософського романтизму ([[Фрідріх Вільгельм Шеллінг|Ф.  В.  Шеллінг]], [[Жан Поль]] та ін.); надалі розвивався в тісному зв'язку з різними течіями літератури, живопису і театру ([[Байрон|Дж. Г. Байрон]], [[Делакруа]], [[Гейне|Г. Гейне]], [[Міцкевич|А. Міцкевич]] та ін.).

Музичний романтизм умовно поділяють на три етапи.

* Початковий етап музичного романтизму пов'язаний з творчістю {{[[Ф. Шуберт}}]]а, [[Паганіні|Н. Паганіні]], [[Россіні|Дж. Россіні]] та інших.

* Наступний етап (1830  — 1850-ті рр.) пов'язаний з творчістю [[Шопен|Ф. Шопена]], [[Роберт Шуман|Р. Шумана]], [[Берліоз|Г. Берліоза]], [[Ференц Ліст|Ф. Ліста]], [[Верді|Дж. Верді]].

* Пізній етап продовжувався до кінця XIX століття і представлений творчістю {{[[Й. Брамс}}]]а, [[Брукнер|А. Брукнера]], [[Ріхард Вагнер|Р. Вагнера]] та інших.

У порівнянні з попередніми епохами, музичний романтизм вирізняється глибшим розкриттям індивідуального світу особистості, висуванням психологічно складного, відзначеними рисами роздвоєності ліричного героя. При цьому ставлення романтиків до традицій класицизму було неоднозначним: у творчості Шуберта, Шопена, Мендельсона, Брамса ці традиції органічно перепліталися з романтичними, у творчості Шумана, [[Ференц Ліст|Ліста]], Вагнера, Берліоза вони радикально переосмислювалися.

Провідною стала тема особистої драми самотнього, непорозумілого художника, тема безмовної любові й соціальної нерівності. У творчості ряду композиторів ця тематика набуває рис автобіографічності (Шуберт, Шуман, Берліоз, Ліст, Вагнер).

Важливим моментом естетики музичного романтизму стала ідея [[синтез мистецтв|синтезу мистецтв]], що знайшла найяскравіше вираження в оперній творчості Вагнера й у програмній музиці (Ліст, Шуман, Берліоз), котра відзначається більшою розмаїтістю джерел програми (література, живопис, скульптура й ін.). Виразні прийоми, що постали в рамках програмної музики, проникнули в непрограмні твори, що сприяло посиленню їхньої образної конкретності, індивідуалізації драматургії.

Різноманітно трактується романтиками сфера фантастики — від витонченої скерцозності, народної казковості («Сон у літню ніч» Мендельсона, «Вільний стрілець» Вебера) до гротеску («Фантастична симфонія» Берліоза, «Фауст-симфонія» Ліста).

По-новому, з небаченої до того конкретністю, мальовничістю й натхненністю, відтворять романтики образи природи. Із цією образною сферою тісно зв'язаний розвиток жанрового й лірико-епічного симфонізму (одне з перших творів - — «Велика симфонія» C-dur Шуберта).

* [[поляки|польської]] ([[Шопен|Ф. Шопен]], [[Монюшко|С. Монюшко]]),

* [[чехи|чеської]] ([[Сметана|Б. Сметана]], [[Антонін Леопольд Дворжак|А. Дворжак]]),

* [[угорці|угорської]] ([[Ференц Ліст|Ф. Ліст]]), пізніше, до кінця XIX століття у руслі романтизму постали:

Що стосується [[російська музика|російської музики]], то російські музикознавці вказують на переважання естетики [[реалізм]]у, проте відмічають стикання з романтизмом у творчості [[Петро Чайковський|П. І.  Чайковського]], [[Олександр Скрябін|О.  М.  Скрябіна]], [[Сергій Рахманінов|С.  В.  Рахманінова]], [[Метнер|М.  К.  Метнера]].

Розвиток музичного романтизму мав свою специфіку в інших європейських країнах. У [[Німеччина|Німеччині]] й [[Австрія|Австрії]] музичний романтизм був нерозривно пов'язаний з німецькою ліричною поезією (що визначила в цих країнах розквіт вокальної лірики), у [[Франція|Франції]] - — з досягненнями драматичного театру.

Нові теми й образи зажадали від романтиків розробки нових засобів музичної мови й принципів формоутворення. Поряд з методом образних антитез великого значення набуває і метод послідовної еволюції та трансформації образів, що спричинив появу техніки [[лейтмотив]]ів (найбільш розгалуженої - — у творчості [[Ріхард Вагнер|Вагнера]]), та [[монотематизм]]у (Ф. Ліст). Романтичній музиці також властива індивідуалізація мелодики і впровадження мовних інтонацій, розширення тембрової й гармонічної палітри музики. Так, наприклад у симфонічній творчості таких композиторів, як Берліоз, Вагнер, Малер спостерігається тенденція до розширення складу симфонічного оркестру за рахунок введення видових дерев'яних духових, а іноді й розширення групи мідних та ударних інструментів. Гармонічна система збагачується натуральними ладами, барвистими зіставленнями у [[мажор]]і й [[Мінор (музика)|мінормінорі]]і й т.д., а в кінці XIX століття процес її розширення підготував повну відмову від неї наступників німецьких романтиків - — композиторів [[нововіденська школа|нововіденської школи]].

Увага до образної характерності, портретності, психологічної деталізації обумовила розквіт у романтиків жанру вокальної і фортепіанної мініатюри (пісня й романс, музичний момент, експромт, пісня без слів, ноктюрн й ін.). Нескінченна мінливість і контрастність життєвих вражень втілюється у вокальних і фортепіанних циклах Шуберта, Шумана, Ліста, Брамса й ін. Психологічне і лірико-драматичне трактування властиве в епоху романтизму і великим жанрам - — [[симфонія|симфонії]], [[соната|сонаті]], [[квартет]]у, [[опера|опері]]. Тяга до вільного самовираження, поступовій трансформації образів, наскрізному драматургічному розвитку породила вільні й змішані форми, властиві романтичним творам у таких жанрах, як [[балада]], [[фантазія]], [[рапсодія]], [[симфонічна поема]] й ін.

Музика романтизму, будучи провідним напрямком у мистецтві 19 століття, на пізньому своєму етапі породила нові напрямки й течії в музичному мистецтві - — [[веризм]], [[імпресіонізм]], [[експресіонізм]]. Музика XX століття багато в чому розвивається під знаком заперечення ідей романтизму, однак його традиції живуть у рамках [[неоромантизм]]у.

* Асмус В.. Муз. эстетика философского романтизма, «СМ», 1934, №  1;

* Соллертинский И. И., Романтизм, его общая и муз. эстетика, в его кн.: Историч. этюды, т. 1, Л., J1963;

* Житомирский Д., Шуман и романтизм, в его кн.: Р. Шуман, М., 1964;

* Васина-Гроссман В. А., Романтич. песня XIX  в., М., 1966;

* Кремлев Ю., Прошлое и будущее романтизма, М., 1968;

* Муз. эстетика Франции XIX  в., М., 1974;

* Курт Э., Романтич. гармония и ее кризис в «Тристане» Вагнера, |пер. с нем.|, М., 1975;

* Музыка Австрии и Германии XIX  в., кн. I. М.. 1975;

* Муз. эстетика Германии XIX  в., т. 1—2, М., 1981—82;

* Бэлза П., Историч. судьбы романтизма и музыка, М., 1985;

* Einstein A., Music in the romantic era, N. Y., 1947;

* Chantavoine J., Gaudefrey-Demonbynes J., Le romantisme dans la musique européenne, Р., 1955;

* Slephenson K., Romantik in derTonkunsl, Köln, 1961;

* Schenk H., The mind of the European romantics, L., 1966;

* Dent E. J., The rise of romantic opera, Camb., 1979 ;

* Brill Marlene Targ, ''Chopin and Romantic Music'' (Hardcover) ISBN 0-7641-5136-3 ; ISBN 978-0-7641-5136-1